Побожність до Пресвятого Серця Ісуса — це благочестивий звичай, витоки якого сягають щонайменше ХІІ століття. Однак лише після небесних видінь святої Маргарити Марії Алякок у XVII столітті ця побожність поширилася світом із неймовірною швидкістю.
Згідно з «Довідником із народного благочестя», ця побожність відображає всю таємницю Христа, повноту Його буття та саму Його особистість у найглибшій її суті. Він — Син Божий і несoтворена мудрість, безмежне милосердя, а також джерело спасіння та освячення людства. Пресвяте Серце — це сам Христос, Воплочене Слово і Спаситель. У Його серці, крізь призму Святого Духа, палає нескінченна божественна й водночас людська любов до Бога-Отця та до всіх своїх братів і сестер.
Протягом століть незліченна кількість святих знаходила розраду в Пресвятому Серці Ісуса, перетворюючи його на серце власного духовного життя.
Ось п’ять святих, які присвятили своє життя Пресвятому Серцю Ісуса і зробили все можливе для поширення цієї славної побожності в Церкві та у світі.
Свята Лутґарда з Айв’єра
Народжена у ХІІ столітті, Лутґарда опинилася в бенедиктинському монастирі не тому, що відчула покликання до богопосвяченого життя, а тому, що втратила свій посаг. На той час це здавалося доброю альтернативою для збереження гідності. Проте, хоча її наміри при вступі не були досконалими, з часом вона стала дуже побожною і у неї почалися видіння Ісуса та Його пронизаного серця.
В одному з видінь вона пережила «обмін серцями», під час якого Ісус запитав її: «Чого ж ти хочеш?». Вона відповіла: «Я хочу Твого Серця». У відповідь Ісус сказав: «Ти хочеш Мого Серця? Що ж, Я також хочу твого серця». Тоді Лутґарда вигукнула: «Візьми його, любий Господи. Але візьми так, щоб любов Твого Серця настільки злилася і з’єдналася з моїм власним серцем, щоб я мала своє серце у Тобі, і щоб воно завжди перебувало там у безпеці під Твоїм захистом».
Свята Гертруда Велика
У ранньому віці Гертруду віддали на виховання до монастиря, а вже у 25 років вона почала переживати небесні об’явлення. Ця свята ХІІІ століття записувала свої видіння, що допомогло детальніше розвинути цю нову побожність до Пресвятого Серця Ісуса.
Вона також склала улюблену багатьма молитву до Пресвятого Серця:
О Пресвяте Серце Ісуса, джерело вічного життя,
Твоє Серце — це палаюче горнило Любові.
Ти — мій притулок і моя святиня.
О мій обожнюваний і люблячий Спасителю, охопи моє серце тим палким вогнем, яким палає Твоє.
Вилий на мою душу ті ласки, що витікають із Твоєї любові.
Нехай моє серце з’єднається з Твоїм.
Нехай моя воля в усьому узгоджується з Твоєю.
Нехай Твоя Воля буде мірилом усіх моїх бажань і вчинків. Амінь.
Свята Вероніка Джуліані
Черниця ордену бідних кларисок у XVII столітті, Вероніка обрала це ім’я через його зв’язок зі Страстями Ісуса. Вона смиренно працювала в монастирі, але згодом отримала дар стигматів, несучи на своєму тілі фізичні рани Христа.
Під час загальної аудієнції Папа Бенедикт XVI розповів про її життя та побожність до Пресвятого Серця: «На кожній сторінці своїх творів Вероніка доручає когось Господу, підкріплюючи свої заступницькі молитви жертвою самої себе у будь-якій формі страждань. Її серце розширилося, щоб охопити всі потреби Святої Церкви, стривожено прагнучи спасіння всього світу… Вероніка вигукувала: “О грішники… всі чоловіки і всі жінки, прийдіть до Серця Ісуса; прийдіть, щоб очиститися Його найціннішою кров’ю!.. Він чекає на вас із розкритими обіймами, щоб пригорнути вас”».
Свята Мішель Гарікойц
Народжений у XIX столітті, Мішель Гарікойц ріс під час Французької революції і бачив, як його родина переховувала священників під час переслідувань. З часом він сам відчув бажання стати священником, а згодом створив власне згромадження, присвячене Пресвятому Серцю.
Священники цього згромадження мали проповідувати Євангеліє через місії й навчання молоді. Йоан Павло II у листі до заснованого Мішелем інституту висловив похвалу джерелу їхньої духовності: «Сьогодні, живучи духовністю Серця Ісуса, “поглинутого любов’ю до нас”, священники вашого інституту наслідують прекрасну школу для свого особистого життя та своїх місій. Вони дозволяють Духу вести себе, щоб служити Церкві згідно з Божим серцем, повністю віддаючи себе через любов задля спасіння своїх братів і сестер».
Святий Петро Юліан Еймар
Смиренний французький священник XIX століття, Еймар понад усе прагнув поширювати побожність до Пресвятої Євхаристії. З цією побожністю була пов’язана і любов до Пресвятого Серця.
Він написав серію роздумів про Пресвяте Серце, де пояснював: «Побожність до Пресвятого Серця має подвійну мету: по-перше, вона вшановує поклонінням і публічним культом тілесне Серце Ісуса Христа, а по-друге — нескінченну любов, якою це Серце палало до нас з моменту свого створення, і якою воно досі охоплене у Таїнстві наших вівтарів».
фінансово.
Щиро дякуємо!
