Пшениця і кукіль

Роздуми до Слова Божого на XVI звичайну неділю, рік А

Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий; поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого; ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели

Одного разу, як пішов з приятелем до лісу, ми заблукали, декілька годин ходили, намагаючись вийти до тієї галявини де стояла наша машина, коли ж вийшли до неї, то виявилось, що весь цей час ми блукали навколо, бракувало зробити один правильний поворот і пару кроків, щоб вийти до неї. Тоді мені подумалося, що якби ми мали можливість подивитися на своє розташування згори, то відразу б знайшли правильний напрямок. Щось подібне є і з нашим духовним життям.

Поки ми живемо на землі, ми не можемо бути впевненими на всі сто відсотків в чиїсь праведності чи неправедності. Як важко відрізнити кукіль від пшениці, поки вони не дозріли так само важко розрізнити вартість вчинків другої людини з точки зору Царства Небесного. Про свій духовний світ, про свою душу ми дещо знаємо, але набагато більше ми не знаємо, а про душу другої людини годі казати. Натомість згори, тобто з позиції вічності все побачимо дуже ясно і чітко, і не завжди так як ми собі уявляли.

З іншого боку ми потребуємо терпеливості: як пшениця в притчі має рости аж до жнив разом кукіллю, так і добрі люди будуть жити разом із злими до кінця світу – це є наша доля. Якщо Бог і ангели чекають, то й нам треба чекати і терпіти, аж поки ми дозріємо до Царства Небесного.