Римо-католицький календар
Четвер ХVI звичайного тижня, рік І
Перше читання
Вих 19, 1-2. 9-11. 16-20б
Читання з Книги Вихід.
Третього місяця по виході з Єгипетської землі, того ж самого дня, сини Ізрáїля прибули в Синай-пустиню. Рушили вони з Рефідиму і, прибувши в Синай-пустиню, отаборились у пустелі. Отаборився там Ізрáїль навпроти гори.
Господь сказав Мойсеєві: «Ось Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб народ чув, як Я розмовлятиму з тобою, та щоб вірив тобі довіку». І Мойсей переповідав Господу слова народу.
Господь сказав Мойсеєві: «Йди до людей та й освячуй їх, сьогодні й завтра; нехай виперуть одежу свою, і стануть готові до третього дня, бо третього дня зійде Господь на очах усього народу на Синай-гору».
Третього дня, як розвиднялося, загриміли громи, спалахнули блискавки, й тяжка хмара нависла над горою, могутньо засурмило в ріг, і задрижали всі люди в таборі. Вивів Мойсей людей до Бога з табору, і стали вони під горою. Гора ж Синай уся димилася від того, що Господь у полум’ї спустився на неї. І підіймався той дим, мов дим з печі, а вся гора стрясалася вельми. А трубний звук гучав дедалі голосніше та голосніше; Мойсей говорив, а Бог відрікав йому у громі. Господь спустився на Синай-гору, на вершину гори, і покликав Господь Мойсея на верх гори.
Слово Боже.
Псалом респонсорійний
Дан 3, 52. 53-54. 55-56 (П.: пор. Дан 3, 52б)
Ти достохвальний, віковічний Боже.
Благословенний Ти, Господи, Боже батьків наших, *
і достохвальний, і вельми возносимий повіки;
благословенне Ім’я Твоє святе і славне, *
і вельми достохвальне, і возносиме повіки.
Благословенний Ти у своїм святім, славнім храмі *
і вельми хвальний, і вельми славний повіки.
Благословенний Ти на престолі Твого царства, *
і вельми хвальний, і вельми возносимий повіки.
Благословенний Ти, що споглядаєш на безодні *
і возсідаєш на херувимах.
Благословенний Ти на небесній тверді, *
і хвальний, і прославлений повіки.
Спів перед Євангелієм
Пор. Мт 11, 25
Алілуя, алілуя, алілуя.
Благословенний Ти, Отче, Господи землі і неба,
бо відкрив таємниці Царства немовлятам.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Мт 13, 10-17
† Читання святого Євангелія від Матея.
Того часу підійшовши, учні запитали Ісуса: «Чому Ти говориш до них притчами?»
А Він у відповідь сказав їм: «Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. Адже хто має, тому дасться, і отримає понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього. Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють; і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: “Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите”.
Адже серце цього народу ожиріло, і вухами тяжко чують, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміти і не навернутися, і щоб Я зцілив їх. Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і ваші вуха, бо чують.
Воістину кажу вам, що багато пророків і праведників бажали побачити те, що ви бачите, але не побачили; і почути хотіли те, що ви чуєте, але не почули».
Слово Господнє.
Біблійні роздуми:
Стати слугами Божого Слова (о. Кирило Лесько)