Підсумкова організаційна зустріч паломників Міжнародної пішої прощі родин мігрантів Самбір-Зарваниця відбулася 20-21 серпня у Самборі.
У храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбулись цілонічні чування. Присутні мали нагоду скласти свої прохання до Чудотворної ікони Самбірської Богородиці, послухати духовні науки оо. Василя Поточняка та Ігоря Козанкевича, поділитися свідченнями з прощі.
Завершилася зустріч недільною ранішньою подячною Літургією та благословенням духівника.
«Прийшли додому втомлені, але щасливі, з піднесеним духом, чистим серцем», – діляться враженнями учасники прощі.
«Я ввійшла у свою хату – і одразу усі замовкли, дивились на мене, як на святу», – розповіла учасниця про зустріч із рідними.
Василь із Старосамбірщини зауважує: «Я ніколи не говорив своїй дружині, що люблю її. Після прощі сказав це з глибини душі. Усвідомив, що за все потрібно дякувати».
Сестра Анастасія з Києва, котра стала першою учасницею-монахинею за всю історію паломництва Самбір-Зарваниця, зазначає, що піша проща – це утвердження у вірі. Вона подякувала Богові, що отримала благодать пережити і пройти цей шлях, дуже схожий на дорогу Ісуса, Який «так само, як і ми, ходив від села до села і свідчив», – сказала монахиня.
Інші учасники після повернення відчули зміни у стосунках із близькими людьми. «Повернувшись додому, був приємно здивований, що з тими людьми, з котрими у мене були конфлікти, усе налагодилось», – говорить Ярослав з Києва. «Після цієї прощі кинув курити», – свідчить пан Михайло з Городоцькго району на Львівщині.
80-літня учасниця, п. Стефанія з Трускавця, говорить про Божу силу, яку вона завжди відчуває після прощі. «Прийшла додому – і одразу почала щось робити. Мене запитували: «Ти йшла чи не йшла на прощу, що так бігаєш?».
Отець Василь зазначив, що цьогорічна проща була деяким ризиком, позаяк її організацію майже всеціло було передано мирянам. Але, зауважив священик, це виправдало себе.
Отець подякував та вручив подарунки ведучим прощі та усім відповідальним за різні ділянки служіння і побажав «не гасити той запал віри, який кожен отримав від Бога, не боятись братись за труднощі і долати їх».
Особливо він відзначив «героїв» прощі: п. Оксану з с. Доброгостів та її хворого сина Артура і зауважив, що «Бог обов’язково побачить таку віру, треба лише бути терпеливим». Опісля о. Василь привітав найстаршого учасника паломництва, котрому виповнилось 81 рік. «Ця людина пережила у своєму житті велике горе – втратила двох синів», – зауважив священик і звернув увагу на велику покору та смиренність, яку він завжди свідчить під час паломництв.
За прочанською традицією було відзначено і нагороджено подарунками номінантів прощі у категоріях: «Терпеливість прощі», «Радість прощі», «Щирість прощі», «Щастя прощі».
У катехизі о. Василь звернув увагу на силу віри і зауважив, що «у смиренної людини вона є». Коментуючи Євангеліє про оздоровлення глухонімого, священик наголосив, що Ісус не робив собі реклами з чуда а, «відвів набік і наказав учням про це нікому не говорити». Як відзначив проповідник, «важливим є глибокий зв’язок з Богом, а «не людське око», і це є духовною Христовою педагогікою».
Отець Ігор Козанкевич у своїй катехизі про подружню любов наголосив на тому, що для глибокого росту любові потрібно у неї ще і повірити.
На завершення о. Василь закликав бути пильними у дорозі нашого життя, «щоб наш слух, слова і говір були Божими, бо наша проща тільки почалась».
Іванна Рижан
фінансово.
Щиро дякуємо!
