Римо-кат.: ХХІV Неділя звичайна
Греко-кат.: Усікновення чесної голови чесного і славного пророка, предтечі і Хрестителя Йоана
Римо-католицький календар
ХХІV Неділя звичайна
Перше читання
Сир 27, 30 – 28,7
Читання з Книги Сираха
Гнів та пересердя – речі мерзенні: уділом вони чоловікові грішному. Хто мститься, той від Господа помсти зазнає і за свої гріхи здасть докладний рахунок. Ближньому твоєму кривду прости, тож, попросивши, й сам прощення гріхів одержиш. На людину людина плекає гнів – а сама вилікування в Господа шукає? До собі подібної людини не має милосердя – а сама за власні гріхи свої просить? Коли ж такий ось, тілесний, плекає пересердя – хто ж гріхи його власні йому простить? Пам’ятай про кончину, перестань ворогувати; про тління, про смерть – залишайся при заповідях. Пам’ятай про заповіді, не гнівайся на ближнього; про союз Всевишнього – і провину пробач.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 103 (102)
Господь ласкавий, повен милосердя
Благослови, душе моя, Господа *
і все нутро моє – Його святе Ім’я.
Благослови, душе моя, Господа *
і не забувай усіх добродійств Його ніколи.
Він прощає усі твої провини, *
зціляє всі твої недуги.
Він визволяє життя твоє від ями, *
вінчає тебе ласкою та милосердям.
Не буде вічно Він змагатись *
й не буде гніватись повіки.
Не за гріхами нашими учинив Він із нами, *
і не за провинами нашими відплатив Він нам.
Бо як високо небо над землею, *
так велика Його милість над тими, що Його бояться.
Як далеко схід від заходу, *
так віддалить Він від нас злочинства наші.
Друге читання
Рим 14, 7-9
Читання з Послання святого Павла Апостола до римлян
Брати: Ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо, – для Господа живемо; якщо вмираємо, – для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, – ми є Господні! Адже Христос тому і помер, і ожив, щоби панувати і над мертвими, і над живими.
Слово Боже
Спів перед Євангелієм
Йн 13, 34
Алілуя, алілуя, алілуя
Нову заповідь даю вам,
щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мт 18, 21-35
† Читання святого Євангелія від Матея
Петро підійшов до Ісуса і запитав: «Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати до семи разів?» Відповів йому Ісус: «Не кажу тобі до семи разів, але до сімдесяти разів по сім. Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який хотів розрахуватися зі своїми слугами. Коли почав він розраховуватися, привели до нього одного, котрий був винен десять тисяч талантів. А як той не мав чим віддати, пан наказав продати його, жінку, дітей і все, що має, і віддати борг. Тоді слуга, упавши ниць, кланявся йому й благав: “Потерпи ще мені – й усе тобі віддам”. І пан того слуги, змилосердившись, відпустив його, а борг йому простив. Коли вийшов той слуга, він зустрів іншого співслугу, який був винен йому сто динаріїв, схопив його, почав душити, проказуючи: “Віддай те, що винен!” А той другий співслуга, упавши, благав його, кажучи: “Потерпи мені, я тобі віддам”. Він же не забажав і вкинув його до в’язниці, доки не віддасть борг. Побачивши, що сталося, інші співслуги дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все, що трапилося. Тоді його пан покликав його та каже йому: “Слуго лукавий, весь той борг я тобі простив, бо ти вблагав мене. Хіба не слід і тобі було змилосердитися над своїм співcлугою, як я змилосердився над тобою?” І його пан, розгнівавшись, передав його катам, доки не віддасть увесь борг. Так і Мій Отець Небесний чинитиме з вами, якщо не простите від вашого серця кожний братові своєму».
Слово Господнє
Роздуми до Слова Божого на ХХІV неділю звичайну
Греко-католицький календар:
Усікновення чесної голови чесного і славного пророка, предтечі і Хрестителя Йоана
Ряд: Ап. – 1 Кор. 116 зач.; 16, 13-24.
13. Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. 14. Нехай усе у вас діється в любові. 15. А благаю вас, брати: Ви знаєте родину Степани, що вона первісток Ахаї і що вони віддали себе святим на службу; 16. то щоб і ви також піддавалися таким людям і кожному, хто трудиться та працює з ними. 17. Я тішуся приходом Степани, Фортуната й Ахаїка: вони вашу неприявність заступили, 18. бо заспокоїли мій дух і ваш. Отож, шануйте таких. 19. Вітають вас Церкви азійські. Вітають вас у Господі сердечно Акила і Прискилла з їхньою домашньою Церквою. 20. Всі брати вас вітають. Вітайте один одного святим цілунком. 21. Привіт моєю рукою, Павловою. 22. Як хтось не любить Господа, анатема на нього! «Маран ата!» 23. Благодать Господа Ісуса з вами! 24. Любов моя з усіма вами у Христі Ісусі!
Єв. – Мт. 87 зач.; 21, 33 – 42.
33. Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов. 34. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні. 35. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. 36. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. 37. Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. 38. Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину. 39. І взявши його, вивели геть з виноградника й убили. 40. Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?” 41. “Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.” 42. Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.
Ап. – Ді. 33 зач.; 13, 25-33.
25. Сповнивши шлях свій, Йоан мовив: Я не той, за кого ви мене вважаєте, та он іде за мною, якому я не гідний взуття розв’язати. 26. Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане оте слово спасіння. 27. Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали його, а засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. 28. І хоча й не знайшли ніякої смертельної вини на ньому, вимагали у Пилата вбити його. 29. А коли виконали все, що було про нього написане, знявши його з хреста, поклали до гробу. 30. Та Бог воскресив його з мертвих, 31. і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом. 32. І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була зроблена батькам нашим. 33. Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як написано у другому псалмі: Ти – мій син; я сьогодні зродив тебе. –
Єв. – Мр. 24 зач.; 6, 14-30.
14. І зачув цар Ірод, – бо ім’я його стало явним, – і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього. 15. Інші ж твердили: “То – Ілля!” – а ще інші: “То пророк – один із пророків!” 16. Зачувши про те Ірод, мовив: “То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих.” 17. Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв’язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, – бо оженився був з нею. 18. Йоан же казав Іродові: “Не личить тобі мати жінку брата твого.” 19. Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла, 20. бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче. 21. Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських, 22. увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: “Проси в мене чого бажаєш, – я дам тобі!” 23. Ще й присягнув їй: “Чого б ти тільки в мене просила, – дам тобі, хоч би й половину мого царства.” 24. Вийшла вона та й до своєї матері каже: “Чого маю просити?” Вона ж відповіла: “Голову Йоана Христителя!” 25. І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: “Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя.” 26. Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити. 27. Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в’язниці, 28. приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй. 29. Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі. 30. Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
фінансово.
Щиро дякуємо!
