Чи відчували ви сум через те, що не можете бачити Бога чи чути Його голос? Це звичайна проблема для тих, хто молиться.
Святі часто пишуть про те, як вони слухають Бога і чують конкретні слова, які Він промовляє до їхніх душ. А потім ми йдемо молитися — і нічого не чуємо та не бачимо!
Чому так?
Теофіл Антіохійський, ранньохристиянський апологет, пише про це в одному зі своїх послань. Він починає з опису звичайної ситуації тих, хто шукає Бога у молитві:
«Якщо ти скажеш: “Покажи мені свого Бога”, я скажу тобі: “Покажи мені, яка ти людина, і я покажу тобі свого Бога”. Тож покажи мені, чи можуть очі твого розуму бачити, а вуха твого серця — чути».
Далі Теофіл пояснює, як Бог відкриває себе лише тим, хто здатен Його вмістити:
«Бога бачать ті, хто має здатність Його бачити, — за умови, що вони тримають відкритими очі свого розуму. Очі має кожен, але у декого очі оповиті темрявою, і тому не можуть бачити світло сонця. Оскільки сліпий не бачить, з цього не випливає, що сонце не світить. Сліпі повинні знайти причину в самих собі та своїх очах. Так само і у твоєї свідомості є очі, оповиті темрявою через твої гріхи та злі вчинки».
Далі він розмірковує, що «душа людини має бути чистою, як дзеркало, що відбиває світло. Якщо на дзеркалі є іржа, обличчя у ньому не видно. Так само ніхто, маючи у собі гріх, не може побачити Бога».
Ось чому святі бачили Бога і чули Його голос. Вони, мірою своїх сил, зберігали свою душу чистою, часто приступаючи до сповіді і прагнучи жити чеснотним життям.
Святі не були досконалими, але ключовою притаманною їм рисою було бажання святості. Вони хотіли розширити свою здатність сприймати Бога і якомога більше відображати Боже світло.
Якщо ви не в змозі побачити Бога або почути Його голос, проблема не у Богові. Проблема у наших серцях і, можливо, у тому, наскільки ми прив’язані до речей цього світу. Подумайте про те, щоби розповісти про свої проблеми з молитвою духівнику, якому ви довіряєте. А тим часом намагайтеся жити доброчесно.
фінансово.
Щиро дякуємо!
