«Спішімо любити людей, так швидко відходять…»

Нещодавно я відправляв похорон. Довелось хоронити молоду жінку, 29 років. Коли я питав про причину смерті, мені розповіли, що вона не вийшла з післяпологової депресії. Насправді ж, усе було трохи інакше.

Від післяпологової депресії жінка лікувалась декілька тижнів. Але потім повернулась додому. Дитина народилась від хлопця, який батькам дівчини не сподобався, він любив заглядати до чарки. Через це батьки всіляко дорікали дочці, що має дитину мало того, що не в шлюбі, так і ще не від того хлопця, що їм хотілось. Жінка не могла знести агресії, що була скерована проти неї від її батьків, ось і напилась таблеток…

Батьки в розпачі, але дитину вже не повернуть. Залишилось 4-місячне хлоп’ятко…

Коли я почув всю цю історію то згадав: «І ворогами чоловіка будуть його домашні»(Мт 10,36).

Удень похорону я не знав цієї історії, і добре, бо не знаю, чи міг би так спокійно його відправити. Ми не можемо знати, що керувало цією людиною, і якою насправді була остання хвилина її життя, не можемо також обмежувати Божого милосердя своїм людським осудом.

Хоча самогубство зараховується до одного з найтяжчих гріхів, проте Католицька Церква, дозволяє ховати самогубців і молитися за них (див. Катехизм Католицької Церкви № 2283), хіба що достеменно відомо, що самогубство було вчинено як явний атеїстичний вчинок.

Згідно з останніми дослідженнями, більшість самогубств роблять люди, які не є в цей момент в адекватному стані, тобто мають важку депресію, переживають надзвичайний стрес, великі життєві негаразди тощо. Насправді, ця жінка мала всі, так би мовити, підстави переживати і стрес, і депресію. Народження дитини для жінки є справжнім стресом. Тут йдеться не тільки про переживання самих пологів, які неймовірно виснажують організм жінки, а й про те, як цю подію переживає сама жінка. В цей момент вона найбільш вразлива на людську любов і ненависть, бо йдеться вже не тільки про неї, а й про дитину, яку вона інстинктивно захищає. Якщо ж жінка зустрілась під час вагітності чи після пологів з великою життєвою проблемою, що може загрожувати безпеці її чи дитини, то це на сто відсотків причина для депресії.

У нашому суспільстві нечасто говориться про депресію, як про причину самогубств або пияцтва. Не говоримо ми про депресію в аспекті хвороби. Однак депресії є такою ж загрозою для людського життя, як такі хвороби як рак чи інсульт. Причин депресій є багато, як наприклад, недостаток якихось гормонів в крові людини,або той самий стрес. Однак є ще така депресія, яка викликана браком лише одного вітаміну, вітаміну «Л», тобто любові, браком нормального людського зрозуміння і пробачення, людської ніжності і делікатності, любові, що проявляється в доброму слові і зрозумінні важкої ситуації іншої людини. Цій любові противиться наш егоїзм, наші амбіції. Ми занадто легко звикаємо до егоїстичного ставлення до інших, це стає нормою нашої поведінки. Подібно й у випадку з цією жінкою: рідні поставили свої проблеми вище життя своєї доньки. Виправдовуємось: бажаємо наче добра іншій людині, але по-своєму…

Можливо, дівчина і помилилася, але чи варта ця помилка такого ставлення до неї її рідних? Ми нарікаємо на Бога, а самі своїм свавіллям або просто байдужістю таке зло робимо, що годі й казати…

Відомий польський поет-священик Ян Твардовський написав такі рядки: «Śpieszmy się kochać ludzi, tak szybko odchodzą…»( «Спішімо любити людей, так швидко відходять…»).

Ми не можемо прожити життя за іншу людину, натомість можемо товаришувати їй в її нещасті: «Носіть тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа» (Гал 6,2).

_________________________________________________________

У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.