Давно мене турбує чи просто незрозуміле для мене питання польської мови в Римо-Католицькій Церкві в Україні. Напевне не маю права, але насамперед хочу звернутися до єпископів, священників, а також, до всіх людей, хто прочитає ці роздуми.
Римо-Католицька Церква в Україні — церква латинського обряду в Україні, що є складовою частиною Католицької Церкви.[2] (Вікіпедія)
Маю багато прикладів щодо проблеми, про яку роздумую, але постараюсь написати на своєму власному.
Мені 23 роки, я українка, вже понад 4 роки я є парафіянкою Римо-Католицької Церкви, спочатку на Західній Україні, де жила, а зараз в м. Київ, куди переїхала після одруження.
Ще раніше в костел не ходила взагалі через те, що Служба Божа там відправлялася польською мовою.
Вперше потрапила на Святу Месу у м. Харків, де навчалась. І була приємно вражена. Зрозумілий і доступний кожному обряд, можливість дійсно щиро помолитись на самій Службі, цікаві та повчальні проповіді, заохочення до прийняття Святого Причастя, органна музика і надзвичайний спів, а коли передається «знак миру» – так щиро і радісно, то відчувається такий позитивний мир та спокій, що просто не передати словами… І що не менш було важливо для мене – Літургія українською мовою була кожного дня.
Повернувшись додому я почала ходити в костел, де вже на той час і саме в моєму містечку, Служба Божа відправлялась українською мовою. Вважаю, що в цьому плані, як людині, що народилась і живе в Україні, любить рідну мову та є патріотом своєї країни, дуже пощастило. Але я за все це дякую Богові, Який веде мене і керує моїми діями.
Саме там, у своїй (!) парафії я й полюбила Римо-Католицьку Церкву. За ці роки, побувавши на реколекціях, в паломництві, зрозуміла, яке дійсно велике багатство, духовне багатство насамперед, несе людям ця Церква і її науки.
Переїхавши в Київ, мені було дуже радісно, оскільки тут також я могла ходити на Службу Божу, яка відправлялась українською мовою. Хочу зазначити, що була я кілька разів і на Святій Месі польською мовою, і латиною, і англійською, і російською, але все-таки більшість людей присутня, коли відправа проводиться українською.
Такий мій особистий аналіз дозволяє зробити висновок про те, що в Центральній та Східній Україні польська мова в костелах не є домінуючою. А от на Західній Україні – це, на мою думку, проблема. Багато моїх знайомих, які народились і живуть в Україні, мають бажання ходити в римо-католицьку церкву, просто не мають змоги це робити, оскільки в багатьох храмах просто немає Служби Божої українською мовою, а польської вони не розуміють, або, якщо і є українською, то один раз, в неділю, і то у вечірній час.
Чому так?
Здається, тут багато всього нелогічного:
– Ми живемо в Україні, офіційною мовою у нас є українська, то чому ж домінуючою мовою у римо-католицькій церкві (на Західній Україні) є польська?
– Римо-Католицька Церква не є польською церквою – це частина Католицької Церкви. Якщо посилатися на це, то чому ж польська мова, а не, наприклад, італійська чи латина?
Люди, які є парафіянами римо-католицької церкви є поляками. Живуть в Україні, працюють в Україні, навчаються в Україні, добре знають українську мову, але тільки-но переступають поріг костелу, відразу ж починають говорити польською. Де логіка?
– Невже в Польщі для людей, які приїхали з України, відправляється Свята Меса українською мовою, особливо в прикордонний населених пунктах?
Але на захист людям, які ходять на Службу Божу на польській мові, для кого вона є рідною, можу написати, що розумію чому так. Розумію, що це їхнє «коріння», це традиції їхньої родини, батьків, це те, чого їх вчили з дитинства, іншого вони не знають. Костел для них – це місце, де можна не тільки помолитись Богу, але й поспілкуватись зі своїми знайомими, відчути цю їхню культуру, пригадати звичаї.
Розумію, що для реставрації чи відбудови костелів в Україні більше коштів виділяється з Польщі, аніж з нашої держави. Розумію, що можливо ще не час і дякую Богу за те, що зараз вже і так багато Святих Літургій у містах Україна відправляються українською мовою.
Хочу лише наголосити на одому: основною цінністю церкви є її парафіяни. І через кілька років залишиться мало людей, для яких польська мова є рідною, але через її пропаганду і розвиток в костелах інших людей, які б поповнювали склад парафії не буде. В нас своя країна – молода та незалежна. Багато молодих людей, мого віку, які виросли в Україні, люблять свою країну та свою мову. Багато старших людей на Західній Україні взагалі не знають, що таке Римо-Католицька Церква, для них – це польська церква (польське Різдво, польський Великдень)… Хто ж тоді залишиться в костелі? І чому зараз не подумати про те, щоб ні, не скасовувати, і не зменшувати кількість Святих Мес польською мовою, а збільшувати їх кількість українською?! І справді впроваджувати в Україні, для українців та для всіх християн істинну, правдиву католицьку віру.
Наближається радісне, прекрасне свято – Різдво Христове! Так не хочеться, щоб воно, як говорять багато українців, було «польським Різдвом», хочеться, щоб це свято стало для кожного українця – Різдвом, яке святкує весь світ!
З найкращими різдвяними побажаннями для всіх та без намірів когось образити.
фінансово.
Щиро дякуємо!
