Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри, є щось досить незвичайне в цьому святі, Богоявленні Господнім, адже саме свято завтра, а сьогодні лише його навечір’я. Більше того, сьогодні день суворого посту, який в народі називали голодною кутею, бо не прийнято було їсти взагалі нічого, крім вареного зерна ввечері. І тим не менше, саме сьогодні, не завтра, а власне сьогодні у православних церквах відправляється велике освячення води. А завтра, вже ніби продовження сьогоднішнього дня, де раніше ішла процесія на Йордан, над річки й озера, щоби там, поза церквою, освятити води.
Чому так? Кожне свято не просто ставить перед нами загадку, а найчастіше закликає нас замислитися, дошукатися прихованого символічного змісту. І коли ми навчимося це робити, то раптом церковний календар, так само як і Євангеліє, розкриваються нам у незрівнянно більш багатому вимірі. Відкриваються ті приховані нюанси, які не лежать на поверхні, а вимагають від нас реалізації тих талантів споглядання Бога, які закладені в кожному з нас. Що ми святкуємо в цей день і чому називається він Богоявленням, Теофанією? Саме тому, що над Йорданом не просто відбувається хрещення Бога. Відбувається явлення Бога і в Христі, Який вперше відкривається людям як Син Божий, і відкривається таїнство Пресвятої Тройці, бо чується голос Бога-Отця, і навіть сам невидимий дух, Бог Дух Святий являється у вигляді голуба, щоб люди помітили його присутність у Триіпостасній Тройці.
Але і це ще не все. Господь приходить відкрити нам правду про нас самих і довколишнє творіння. Ось, кілька разів сьогодні на часах, на вечірні, на Службі Божій ми чуємо слова про світло, воду, про ті земні стихії, які здаються для нас буденними, звичайними, які і ми, сучасні люди, примудряємося жахливо зіпсувати, калічачи землю, так як сталося цього року в Атлантичному океані із жахливою аварією на нафтовій свердловині, біля берегів Сполучених Штатів.
Господь приходить нагадати нам про первісну чистоту творіння і нас усіх людей, створених на образ і подобу Божу, і творіння довкола нас. Немає серед нього нічого, що було б створено на зло: не мала бути отрутою вода чи неприємним повітря, яке створив Господь. Все мало бути чистим і здоровим, таким воно було дане людині і цього Господь від нас очікує. Саме тому Церква завжди була серед тих сил, які борються за збереження довколишнього середовища.
Господь освячує воду своїм дотиком. Але чи тільки зараз, на Йордані? Він освятив її ще тоді, на світанку творіння, в ті перші епохи існування всесвіту, які Біблія називає шістьма днями творіння. До цих шести днів повертає Він нас. Повертає до світанку, щоб так як людина, яка прокидається раненько, як тільки сходить сонце, відчуває себе, майже завжди, молодшою, енергійнішою, свіжішою і їй хочеться жити, хочеться щось робити. Мабуть тому саме і заведено було в монастирях прокидатися як найраніше, щоб вже в молитві зустрічати схід сонця. І Господь повертає нас до нашого з вами світанку. Повертає, нагадуючи про нашу первісну чистоту, прозорість, відкритість, яка нагадувала прозорість води, в яку входив Спаситель на Йордані.
Він приходить відновити первісну святість створіння і покликати нас назад, до Едему. Не відразу, не такими якими є зразу. Ми мусимо очистити себе, очистити свою душу від гріха, зміцнитися прийняттям святих Божих Тайн, першу з яких, тайну входження в церкву Господь і встановить у цей день – Тайну Хрещення. Він приходить, щоб покликати нас не назад, у далеке-далеке минуле.
Часто згадують зараз про чисту дошку, з якої починаємо писати по новому своє життя, про нульовий варіант, з якого політики люблять починати будувати свої стосунки, хоч рідко коли їм це вдається. І нас Він кличе створити такий самий нульовий варіант у нашому житті, у наших стосунках із довкіллям, не просто зітерши своє минуле, а зберігши в собі все добре із власного досвіду, з досвіду всього світу. Він кличе нас звільнитися від гріха, розірвати із ним і очищеними прямувати разом із Христом у те світле, справжнє життя, вічне життя, яке і називаємо ми Царством Небесним. Царство – вікно в яке і відкривається для нас усіх над Йорданом. Амінь.
Проповідь виголосив архиєпископ Ігор Ісіченко
Свято-Дмитрівський храм УАПЦ
м. Харків
18 січня 2011
фінансово.
Щиро дякуємо!
