Роздуми до Слова Божого
Мк 4, 1-20
Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі. 2 І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням; 3 Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти. 4 Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. 5 Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. 6 Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло. 7 А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду. 8 Ще ж інше впало на добру землю – і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше. 9 І додав: Хто має вуха слухати, хай слухає! 10 А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі. 11 І він сказав їм: Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами, 12 щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось. 13 І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? 14 Сіяч сіє слово. 15 Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, – зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово. 16 Так само посіяне на каменистому ґрунті, – це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають, 17 але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються. 18 Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, 19. але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним. 20 А що посіяні на добру землю, – це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше.
Зі слів самого Ісуса випливає, що ця притча дуже важлива, а розуміння її відчиняє двері до розуміння інших євангельських повчань. Єврейське слово машаль – форма притчі, якою користувався Ісус, – означає не тільки притчу, а й певний життєвий приклад, життєвий досвід. Тому саме розуміння притчі про зерно (Боже Слово) є дверима до розуміння життя. Коли пізнаєш, чим є для тебе зерно Божого Слова, – почнеш розуміти своє власне життя:
“
Без Біблії не знаєш Бога, не знаєш себе самого, і не розумітимеш свого життя
Мк 4, 13: І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
Якщо хтось не має розуміння Божого Слова, то взагалі немає ні на що ніякого розуміння – І як вам зрозуміти всі притчі! Що це за всі притчі? Пригляньмося, які притчі і про що розповідав Ісус. Декілька їх було про Боже Царство:
– Про гірчичне зерно,
– Про кукіль,
– Про скарб та перлину,
– Про весільний бенкет,
– Про десятьох дів.
Без розуміння того, чим є Боже Слово, не зрозумієш, чим є Боже Царство, і не зрозумієш свого покликання до Божого Царства.
Інші притчі Ісуса були про Боже милосердя:
– Про загублену вівцю,
– Про загублену драхму,
– Про блудного сина,
– Про двох боржників.
Без розуміння Божого Слова не матимеш розуміння, чим є Боже милосердя і Божа любов, чим є Боже прощення.
У Притчі про виноградник маємо натяк на смерть Ісуса, тому без зрозуміння цієї притчі – а раніш без зрозуміння Божого Слова – не зрозумієш відкуплення. У Притчі про десятьох дів розповідається також про друге пришестя Господа: отож без розуміння Слова не розпізнаєш Божого пришестя, не розпізнаєш Його знаків.
Підсумовуючи: без Біблії не знаєш Бога, не знаєш себе самого, і не розумітимеш свого життя.
На що можна звернути увагу в цій притчі одразу, з першого прочитання? На такий дивний ландшафт, що одне зерно падає край дороги, інше на каменистий ґрунт, на тернину і врешті на добру землю. Що це за необережний сіяч, який сіє аби де? Сам Ісус пояснює цю притчу так: сіячем є Бог, зерном – Слово Боже.
На що вказує той факт, що сіяч сіє повсюди? Для Бога немає втрачених людей, немає тих, на кого Він махнув рукою і сказав: Тут уже нічого не виросте. Це Добра Новина для кожного з нас, що Господь дає нам своє Слово, не зважаючи на те, чи наше серце – це місце край дороги, чи каменистий ґрунт, чи, може, тернина. Він не шукає доброї землі спеціально. Для Господа стан мого серця не є перешкодою, щоб мені послати слово любові.
Грецькою мовою слово «насіння» звучить як сперма. Це слово відсилає нас до початку життя: Боже Слово є чимось, що дає тобі нове життя, наново тебе народжує.
1 Пт 1, 23: …бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим живим та тривалим.
Чому Слово Боже прирівняне саме до насіння? Подумаймо про певні властивості, які має в собі зерно. Воно містить у собі генетичний код, завдяки якому виростає те, що від початку в насінні закладено. Із зернинки яблука не виросте груша, лише – яблуко; із зернятка пшениці – пшениця, з лимона – лимон, а з Божого Слова – Божа Дитина.