«Недосконалі»

Роздуми над Словом Божим на вівторок VII тижня Звичайного періоду, рік ІІ

Ісус ставить перед учнями дитину як приклад для наслідування. У багатьох коментарях можна прочитати, що Господу йдеться про таку щирість і відвертість, якою відзначаються діти, про простоту, чистоту, невинність… І ще багато інших рис дитини можна тут перерахувати. Гадаю, що так і є — Господь бажає бачити усі ці риси у своїх учнях, бачити їх радісними дітьми Божими.

“ Нам залишається тільки одне: визнати свою цілковиту залежність від Небесного Отця, який любить і все пробачає

Спробуймо, однак, навести ще одну рису, про яку рідко хто коли згадує — можливо тому, що вона психологічно некомфортна і досить важко нами сприймається… Кожна дитина є незрілою і недосконалою у своїй поведінці. Інколи батьки вимагають, щоб діти були малими копіями дорослих: усе розуміли, все знали, поводилися тихо і чемно і т.д. Причому що більше дорослі цього хочуть, то менше воно вдається. Згадаймо кожен своє дитинство — я допоможу вам це зробити кількома запитаннями:

• Чи траплялося вам розлити молоко на новий килим?
• Чи траплялося вам у новому шкільному костюмі впасти в калюжу (мені аж двічі отак «пощастило»)?
• Чи впіймали вас коли-небудь «на гарячому», наприклад, коли ви хотіли з’їсти шматок шоколаду, призначеного на завтра?
• Чи траплялися вам ситуації, коли ви не вміли, не знали, не могли?
• Чи траплялося вам на шкільній сцені забути вірш, вивчений напам’ять з нагоди якогось свята (зі мною таке сталося двічі)?

Здається, у таких випадках залишається одне: признатися, що ми залежні від батька й матері. Можливо сьогодні твоя недосконалість проявляється інакше. Ти вже напевно не проливаєш молоко, маєш добру освіту і набагато більше можливостей. Недосконалість проявляється вже на іншій площині, але нам і надалі залишається тільки одне: визнати свою цілковиту залежність від Небесного Отця, котрий любить і все пробачає. Він прощає навіть те, про що ти в цю мить думаєш, що не простить… Його характер не змінився!