«Шлюб, з огляду на його всеосяжну природу й пошану гідності, може бути укладений лише між двома людьми: чоловіком і жінкою», — сказав кардинал Віктор Мануель Фернандес під час презентації у Ватикані доктринальної зауваги Дикастерію з питань віровчення «Одне тіло: на похвалу моногамії».
Ієрарх пояснив, що документ «має на меті дослідити цінність і красу моногамії як виключного союзу між чоловіком і жінкою». Він визнав, що спочатку заувага мала називатися «Ми двоє» — щоби вказати на «рішення належати одне одному, двох людей, які у свободі єднаються перед світом». Префект дикастерію зазначив: хоча Кодекс канонічного права стверджує, що «суттєвими властивостями шлюбу є єдність і нерозривність», заувага зосереджується «виключно на єдності» як «спільноті життя, подружній дружбі, взаємодопомозі та повному обміні».
«Подружня любов — це глибокий емоційний зв’язок, вкорінений у волі, яка обирає іншого як єдине ціле з самим собою», — сказав аргентинський кардинал. Він зазначив, що документ поки доступний лише італійською мовою, а перекладачі вже працюють над перекладами іншими мовами.
Водночас кардинал Фернандес наголосив, що заувага не вносить жодних змін до енцикліки св.Павла VI «Humanae vitae» [Про моральні принципи в галузі людського дітонародження — KAI].
Відповідаючи на запитання журналістів, кардинал-префект зазначив, що документ Дикастерію має на меті стимулювати моногамію, але не стосується полігамії чи поліаморії. Питання полігамії, проблеми в Африці зараз розглядає симпозіум єпископських конференцій Африки й Мадагаскару (SECAM), сказав кардинал Фернандес. Однак зауважив, що «в деяких селах, коли катехит покидає своїх інших дружин, вони ризикують померти від голоду», тому потрібні «покрокові дії та розсудливість».
На запитання про одностатеві пари кардинал Фернандес підтвердив, що «шлюб існує лише між чоловіком і жінкою». І хоча «інші союзи можуть мати цінність», вони «не відповідають природі шлюбу».
Своєю чергою, професорка Джузеппіна Де Сімоне, теологиня з Папського богословського факультету Південної Італії, зазначила, що ключем до цієї зауваги є слово «похвала». У документі розглядається Святе Письмо, вчення Церкви, богословські роздуми, а також література й поезія, «щоб виразити невимовне». Моногамію описували як «красу бути однією плоттю, двоє з нас, щоб любити світ». Це не ідеальна й недосяжна модель, а «дар, який потрібно визнати і прийняти».
Професорка наголосила, що «виховання в моногамії — це не моральний обов’язок, а вступ до величі любові, яка перевершує скороминуще. Первинне значення подружньої любові — це «взаємна приналежність», яка не перетворюється на володіння, бо «справжня любов знає священний вимір» іншої людини, сказала Де Сімоне. Тому «моногамія — це не архаїзм, а пророцтво», здатне показати, як людська любов, пережита в усій своїй повноті, провіщає таємницю самого Бога і може бути «любов’ю, яку можна проживати і співати життям, співати з радістю».
фінансово.
Щиро дякуємо!
