Торгівля людьми. Що це сьогодні? Чи я захищений перед торгівлею людьми? Чи захищені мої діти? Як захистити себе та близьких від трудового та сексуального рабства? Про це та інше в передачі «Майстерня» з Олексієм Погорєловим. Гість студії – Оксана Горбунова, вона є національним координатором програм протидії торгівлі людьми представництва Міжнародної організації з Міграції в Україні.
Передача вийшла в ефірі «Радіо Марія» 10 квітня. На прохання слухачів, викладаємо подкаст програми.
Торгівля людьми є третім за прибутковістю злочинним бізнесом після торгівлі зброєю та наркотиками, тисячі українців від 1991 року стали жертвами сексуального та трудового рабства. В передачі хочемо довідатися:
– про сучасні форми торгівлі людьми (трудова, сексуальна експлуатація, примусове жебрацтво)
– про долю співвідношення трудового рабства і сексуальної експлуатації?
– про динаміку зростання чи зменшення випадків сексуального і трудового рабства в Україні та фактори, які впливають на зміну кількості жертв?
– чому відбувається збільшення долі трудового рабства за останні роки?
– як кваліфікувати трудове рабство і порушення домовленостей чи договору про умови праці?
А також ви дізнаєтесь чому Голова Держдепартаменту з нагляду за дотриманням законодавства про працю Володимир Сумовський визнав зростання кількості випадків порушення трудового законодавства і сказав про те, що «8% найманих працівників на сьогоднішній день фактично працюють в рабстві».
Ми порушимо проблему внутрішнього рабства. Раніше ми звикли сприймати рабство так, що людину транзитом везуть за кордон. І експерти говорили, що інше мовне середовище зводить до мінімуму можливість потерпілого звернутися до належних органів. Торгівля людьми відбувається в Україні – українець українця продає на Батьківщині.
Чи існує техніка безпеки, щоб вберегтися від насильства? До кого звертатися жертвам трудового та сексуального рабства? Чи варто довіряти правоохоронним органам в цій проблемі, адже нерідко жертви сексуальної експлуатації визнають, що їхніми клієнтами були працівники правоохоронних органів? Чи відслідковується доля людей, які зазнали такого роду насильства, як вони адаптуються чи існують програми захисту, реабілітації цих людей, наскільки ефективно вони діють?
Але незважаючи на все, ми чуємо про ці жахливі злочини і говоримо: «Ні, зі мною такого не станеться. З ким завгодно, але не зі мною». Дай Бог! Але…
Міжнародна Організація Праці в 2006 році опублікувала доповідь, згідно з якою примусовою (тобто, фактично рабською) працею у світі займаються 12,3 млн. осіб. Є ще більш шокуючі оцінки. Експерти організації Анти-рабство стверджують, що в сучасному світі налічується до 200 млн. рабів. Це п’ять Україн за кількістю населення!
Держдепартамент США стверджує, що підпільна работоргівля є третьою за рівнем прибутковості кримінальним бізнесом в світі (поступаючись лише торгівлі зброєю та наркотиками), її доходи досягають $ 32 млрд. на рік. Якщо порівнювати це трошки менше, ніж 8 річних бюджетів нашої Батьківщини.
І нарешті. За оцінками Міжнародної організації Міграції 2005 року, в Білорусі, Болгарії, Молдові, Румунії та Україні в мережі работорговців щорічно потрапляють 225 тис. осіб. Уявіть, якщо щороку почнуть зникати такі міста як Луцьк, Чернівці, Тернопіль, Івано-Франківськ. Статистика жахає. Але вихід є. Має бути…
фінансово.
Щиро дякуємо!
