Святий Йоан Батіст де ля Саль, пресвітер

Римо-катол.: 7 квітня (обов’язковий спомин)

Життя св.Жана Баттіста де ля Саль (1651-1719) можна розглядати як вказівку, що зовсім не обов’язково «природні схильності» мають визначати покликання.
Він походив із дещо збіднілого, але високого роду, від батьків успадкував благородство думок, душі й поведінки, був красивий, цілком надавався бути гарним служителем Церкви, «кар’єру» в якій розпочав… в 11 років. Такі були часи: прийняти тонзуру і розпочати підготовку до священства можна було змалку. Принаймні, св.Йоанові це «не зламало життя», а дало підставу досягти якнайкращої самореалізації.

Він став каноніком у рідному Реймсі в 16 років і священиком – у 27. Отримав вигідну парафію і міг бути «коханим ойчульком». Однак зустрівся з мирянином Адріаном Нілем, який власними силами організував дві школи для хлопчиків, і пройнявся складністю становища.

Жан Баттіст зовсім не був солодким учителем, який млів би від самої думки про «навчання бідних янголяток, яким нема кому допомогти». Він прийшов у школу для бідних хлопчиків; він пізнав, як працюють із дітьми Сестри від Дитяти Ісус, і усвідомив, що побачене викликає в ньому – благородній людині високих моральних правил – цілком конкретний спротив. Бо бідняки, сироти і безпритульні геть не нагадують «янголят», а їхній вигляд, слова та поведінка викликає у рафінованої душі природну відразу.

Отже, саме тому св.Йоан де ля Саль і став визначним педагогом. Не те що «всупереч собі», але принаймні чітко зважившись покинути спокійне й вигідне душпастирство (на якому теж можна зробити чимало доброго!) і зайнятися створенням виховних осередків.

Родина була вельми незадоволена таким рішенням і навіть порвала з ним стосунки. Він, син князівського роду, віддав власний палац під школу та гуртожиток для дітей бідноти! А ще він заснував не одну школу й не одного напрямку. Саме з його підходу до навчання зродилися школи початкові й середні (окремо), недільні школи для робітничої молоді, «реальні школи», тобто професійно-технічні, як би ми сказали сьогодні.

Рідний рім св.Йоана Батіста де ля Саль, перетворений ним на гуртожиток для безпритульних

Жан Баттіст мав повністю інакший підхід до навчання, ніж це було до нього. Він зробив головним предметом у школах – рідну мову, якою мало провадитися викладання (а не латиною), скасував тілесні покарання, які тоді були звичним явищем, і обмежив до мінімуму покарання моральні. Він давав дітям і підліткам те навчання, якого вони потребували, а не яке їм хтось би хотів дати «загалом». Він запровадив навчання в класах. Уся французька педагогіка і вся французька шкільна система беруть початок у його діяльності.

Святий Йоан де ля Саль навчав, не нав’язуючи. Через це мав багато неприємностей із янссеністами. Втім, не тільки. Не всі учні були «аньолками». Були й такі, хто полишав школу, не бажав бути добрим християнином – а саме це святий поставив як наріжний камінь своєї виховної системи. Він страждав через це, але нікому не погрожував, не повертав до школи силоміць.

Можна сказати, що й по смерті він так само мовчки страждав за своїх неслухняних учнів. Під час французької буржуазної революції чергові «діти Франції» поглумилися над його останками. Врятовані від повного знищення, ці останки було перевезено до Бельгії, а 1973 року – в Рим, де спочивають в Головному Домі конгрегації, яка носить назву Шкільних Братів, або Братів Християнських Шкіл. Нині вони провадять школи у 90 країнах світу.

Беатифікований 1888-го і канонізований 1900-го року. Проголошений 1950 року покровителем католицьких шкіл.

В іконографії зображається у священицькому вбранні, в оточенні дітей або з книжкою.