Хедер — початкова релігійна школа в єврейській громаді. Назва хедер вперше згадується в XIII столітті. Надалі школи такого типу отримали широке поширення в єврейському середовищі, зокрема в Білорусії і в Польщі. Функціонували в межах Російської імперії та в деяких районах Австро-Угорщини аж до Першої світової війни. Навчання здійснювалось в трьох вікових групах. У молодшій групі ( з трьох років) школярі навчалися абетці і читання єврейських текстів без перекладу. У наступній групі (з п’яти років) вивчалося П’ятикнижжя з коментарями і початкові відомості про Талмуді. Старші учні (з восьми років) більш поглиблено займалися Талмудом. Світські навчальні дисципліни в хедері не вивчались. Заняття проходили з раннього ранку до семи-восьми годин вечора. Практикувалися тілесні покарання непокірних учнів. Після закінчення хедера юнак міг під керівництвом рабина або утворених членів громади продовжити вивчення Талмуда в училище при синагозі або вступити до єшива.
З ХІХ століття в реформованому хедері викладали історію єврейського народу, географію Ерец-Ісраель, граматику івриту.