Фальшиво засуджені

В о.Джорджо Говоні стався інфаркт, коли йому зачитали звинувачення у домаганнях до дітей. Він помер у кабінеті адвоката. Минув рік, прокуратура очистила його ім’я від бруду. Засуджених на фальшивих підставах – тисячі. А медіа про це мовчать…

Після того, як вийшли на яв випадки сексуальних зловживань священиків щодо дітей, Церкву прошила палюча рана. То був сильний удар. Багато священиків зізналися в ганебних учинках, Папа перепрошував і страждав із жертвами, усвідомлюючи, що завданих кривд не відвернути. Недавно у Ватикані жертви зустрілися на спеціальному з’їзді, говорили про свій біль. Медіа, які слідкують за всіма цими подіями, оголосили вирок: Церква – це організація педофілів у сутанах! Кидалися цифрами. Сьогодні відомо, що цифри були «на виріст». Наприклад, із майже 4400 священиків, звинувачених у домаганнях до неповнолітніх у США, 4300 виправдано. В Ірландії т.зв. рапорт Райана 2009 року навів цифру: в 1930–1980 роках священики допустилися ґвалту щодо 2,5 тисячі жертв. Цифра перекочувала у медіа. Потім було внесено поправку. Жертв було трохи більше 200.

Перед лицем такої страшної кривди нібито немає значення, скількох священиків звинуватили в педофілії несправедливо. Навіть якби це зробив один священик і з однією жертвою, то однієї також уже забагато! Але як бути, коли виявляється, що священик за ґратами дістає повне виправдання від звинувачень? Якщо фальшиво звинувачених у педофілії священиків – тисячі? В Ірландії, на Мальті, в Італії. Чергові прокуратури визнали помилку. Ті, хто нібито були свідками, виявляються підставними, перекупленими або маніпульованими. Це вочевидь не зменшує провини тих, хто скоїв злочин; але вражає брак послідовності (навмисний?), який проявляється в тому, що про фальшиво звинувачених і неслушно засуджених – мовчанка.

Запізно

Випадок о.Говоні видається найбільш яскравим і приголомшливим. Був 2000 рік. Якийсь соціальний працівник подає до поліції заяву стосовно настоятеля парафії в Басса Моденезе. На його думку, о.Джорджо Говоні чіпляється до дітей і примушує їх до сатаністських практик на місцевому цвинтарі, убиває, перед тим використавши дітей сексуально. Позивач стверджує, що має свідків.

Поліція допитує 13 дітей. Вирок видано блискавично. Суд Модени визначає як покарання 154 роки ув’язнення. Однак о.Джорджо вже не чує вироку, бо в кабінеті адвоката, 19 березня 2000 року, помирає від інфаркту.

Адвокат священика складає апеляцію по його смерті. Отець Говоні був відомим у регіоні священиком, діти його любили. Процес відкривають знову. 11-го липня 2001 року лунає наступний вирок. У процесі повторних допитів з’ясувалося, що 13 дітей брехали під час першого процесу! Що їхнім сім’ям обвинувач заплатив, що в Басса Моденезе ніколи не існувало ніякої сатаністської групи. Вбивство маленької дівчинки узяв на себе хтось інший. Як з’ясувалося, автор цілої інтриги має психічні розлади і фантазії – захоплений американською літературою, хотів бути режисером трагічної вистави. Хотів перевірити, як спрацює затіяне ним. Забаву в режисера перетворив на драму неповинної людини. Однак про випадок із доном Говоні написала тільки щоденна газета «Avvenire».

2003 року в видавництві «Artioli» вийшла друком розлога документація щодо цієї справи. Із записів уміщених в книжці допитів дітей видно, що насправді вони не знають, про кого і про що мова. Суд беззастережно повірив у ці зізнання, стверджуючи, що «діти брехати не можуть».

Під час другого процесу прокурор звелів ненадовго відділити дітей від їхніх сімей. Семи- і дванадцятирічні діти стали губитися в показаннях, їхні версії не сходилися. З їхніх слів поставав барвистий і драматичний сценарій: розповіді про дядечків і тіточок, і про пана в сутані, які вбивали на очах дітей їхніх ровесників, про потоки крові. Усе на тлі цвинтаря.

Брехливі звинувачення

Наступний гучний випадок – історія ірландського священика з Дубліна, звинуваченого в домаганнях до хлопчика. Це нібито сталося під час приготувань до Першого Святого Причастя. Обвинувальний акт проти священика висунув батько дитини, Пол Андерсон. Внаслідок виснажливого процесу, в порядку апеляції, з’ясувалося, що хлопчик – сьогодні вже 30-річний чоловік, наркоман зі схильностями до самогубства, з гігантськими боргами – знайшов спосіб отримати від Церкви відшкодування. Суд виправдав обвинуваченого священика, а нібито ґвалтований чоловік дістав вирок на чотири роки ув’язнення за обман і спробу виманити гроші.

Чутно було також і про дона Марко Радаеллі, священика Ломбардської дієцезії. Він нібито сексуально використовував дівчинку. Справу описав «Il Giornale» 2010 року. Отець Радаеллі, згідно з заявою батька семирічної дівчинки, зґвалтував її. Батько стверджував, що Церква ухилялась від відповідальності, що йому мстили за те, що він не мовчав, не допускаючи дитину до Першого Причастя. Перед судом батько заявленої жертви описував сцену зґвалтування з вельми пікантними подробицями… Там часом о.Марко добровільно прибув на розслідування – перервав місії у Бразилії. З’ясувалося, що батьки цієї дівчинки ніколи не записували дитину на підготовку до Першого Причастя, тож претензії батька були безпідставні. Дослідження психологів і розслідування підтвердило неповинність священика. Гадана жертва навіть ніколи не формулювала звинувачень. Все це виявилося історією, яку вигадав татусь. Одне з найбільших італійських видань опублікувало цю історію з подробицями й без перевірки.

Приклади можна продовжувати. Серед найвідоміших – казус чотирьох священиків з Турина, Лігурії та Пульї, фальшиво звинувачених Сальватором Костою. Драматичною є також історія ірландської монахині Нори Волл зі Згромадження Сестер Милосердя, яку звинувачували у ґвалтуванні неповносправних. Сестру засудили до довічного ув’язнення. На підставі її історії навіть знято фільм «Сестри-магдалинки». У щоденній газеті «The Star» вийшло інтерв’ю з гаданою жертвою сестри-монстра, Регіною Волш. Один з читачів занепокоївся через назване жертвою прізвище іншої ґвалтованої сестрою жінки. З’ясувалося, що раніше вона не раз пробувала звинувачувати різних людей у сексуальних домаганнях, виманюючи в них гроші. Справу переглянули, монахиню виправдали. Щоразу в таких випадках суди призначали покарання до чотирьох років ув’язнення за фальшиві свідчення. Однак ніхто публічно, в медіа, не очистив імена опльованих і вкритих ганьбою духовних осіб.
Перебіг цих процесів, прізвища фальшиво звинувачених священиків, зізнання фальшивих свідків – усе це сьогодні можна прочитати на спеціально створеній італійцями інтернет-сторінці www.falsiabusi.it. Як це можливо, щоби журналісти роками нею не цікавилися?

Прихована правда

Пишу це не задля того, щоби звинувачувати обвинувачів, очищувати Церкву від усього. Гріх педофілії з’явився і був драмою. Але на лаві підсудних опинилась уся Церква – а це неслушно. У деяких німецьких містах, наприклад, у 1990-х роках при школах і дитсадках поставлено знаки заборони руху зі священиком на них. Тоді як саме в Німеччині на 15 тисяч випадків сексуальних зловживань щодо дітей на ті часи не припадало жодного випадку зі священиком! Ще більше обурює факт, що коли вписати в Гугл – будь-якою іноземною мовою – слово «педофілія», то пошукова система видає зіставлення «педофілія, Католицька Церква». Чи це справедливо? Газети там багато разів закидали Церкві спроби затушувати випадки педофілії. Тоді як то саме медіа затушовували тисячі невинуватих і очищених від обвинувальних справ.

Joanna Bątkiewicz-Brożek, Gość Niedzielny