Євангеліє грецькою – XVІІ звичайна неділя

«Якщо б я була священиком, я би ґрунтовно вивчила єврейську і грецьку мову, щоб пізнати думку Бога такою, якою Він її схотів виразити в нашій людській мові» (св. Тереза з Лізьє)

Євангеліє на XVІІ звичайну неділю

Початковий спів: Ἄξιον ἐστιν ὡς ἀληθῶς, μακαρίζειν σὲ τὴν Θεοτόκον, τὴν ἀειμακάριστον καὶ
παναμώμητον, καὶ μητέρα τοῦ Θεοῦ ἠμῶν. Τὴν τιμιωτέραν τῶν Χερουβείμ, καὶ ἐνδοξοτέραν
ἀσυγκρίτως τῶν Σεραφείμ, τὴν ἀδιαφθόρως Θεὸν Λόγον τεκοῦσαν, τὴν ὄντως Θεοτόκον σὲ
μεγαλύνομεν. – Достойне це і істинне ублажати Тебе, Богородицю, присноблаженну і
пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від Херувимів і славнішу без порівняння від
Серафимів, Тебе, що непорочно Бога-Слово народила, Тебе, що насправді є Богородицею, ми
величаєм (виконавець – Divna Ljubojevic).
 

Йн 6,1-15

1 Μετὰ ταῦτα ἀπῆλθεν ὁ Ἰησοῦς πέραν τῆς θαλάσσης τῆς Γαλιλαίας τῆς
Τιβεριάδος. 2 ἠκολούθει δὲ αὐτῳ ὄχλος πολύς, ὅτι ἐθεώρουν τὰ σημεῖα ἃ ἐποίει ἐπὶ
τῶν ἀσθενούντων. 3 ἀνῆλθεν δὲ εἰς τὸ ὄρος Ἰησοῦς καὶ ἐκεῖ ἐκάθητο μετὰ τῶν
μαθητῶν αὐτοῦ. 4 ἦν δὲ ἐγγὺς τὸ πάσχα, ἡ ἑορτὴ τῶν Ἰουδαίων.
5 Ἐπάρας οὖν τοὺς ὀφθαλμοὺς ὁ Ἰησοῦς καὶ θεασάμενος ὅτι πολὺς ὄχλος ἔρχεται
πρὸς αὐτὸν λέγει πρὸς Φίλιππον• πόθεν ἀγοράσωμεν ἄρτους ἵνα φάγωσιν οὗτοι; 6
τοῦτο δὲ ἔλεγεν πειράζων αὐτὸν• αὐτὸς γὰρ ᾔδει τί ἔμελλεν ποιεῖν. 7 ἀπεκρίθη αὐτῷ
ὁ Φίλιππος• διακοσίων δηναρίων ἄρτοι οὐκ ἀρκοῦσιν αὐτοῖς ἵνα ἕκαστος βραχύ τι
λάβῃ. 8 λέγει αὐτῳ εἷς ἐκ τῶν μαθητῶν αὐτοῦ, Ἀνδρέας ὁ ἀδελφὸς Σίμωνος
Πέτρου• 9 ἔστιν παιδάριον ὧδε ὃς ἔχει πέντε ἄρτους κριθίνους καὶ δύο ὀψάρια•
ἀλλὰ ταῦτα τί ἐστιν εἰς τοσούτους; 10 εἶπεν ὁ Ἰησοῦς• ποιήσατε τοὺς ἀνθρώπους
ἀναπεσεῖν. ἦν δὲ χόρτος πολὺς ἐν τῷ τόπῳ. ἀνέπεσαν οὖν οἱ ἄνδρες τὸν ἀριθμὸν
ὡς πεντακισχίλιοι. 11 ἔλαβεν οὖν τοὺς ἄρτους ὁ Ἰησοῦς καὶ εὐχαριστήσας διέδωκεν
τοῖς ἀνακειμένοις ὁμοίως καὶ ἐκ τῶν ὀψαρίων ὅσον ἤθελον. 12 ὡς δὲ ἐνεπλήσθησαν,
λέγει τοῖς μαθηταῖς αὐτοῦ• συναγάγετε τὰ περισσεύσαντα κλάσματα, ἵνα μή τι
ἀπόληται. 13 συνήγαγον οὖν καὶ ἐγέμισαν δώδεκα κοφίνους κλασμάτων ἐκ τῶν
πέντε ἄρτων τῶν κριθίνων ἃ ἐπερίσσευσαν τοῖς βεβρωκόσιν.
14 Οἱ οὖν ἄνθρωποι ἰδόντες ὅ ἐποίησεν σημεῖον ἔλεγον ὅτι οὗτός ἐστιν ἀληθῶς ὁ
προφήτης ὁ ἐρχόμενος εἰς τὸν κόσμον. 15 Ἰησοῦς οὖν γνοὺς ὅτι μέλλουσιν ἔρχεσθαι
καὶ ἁρπάζειν αὐτὸν ἵνα ποιήσωσιν βασιλέα, ἀνεχώρησεν πάλιν εἰς τὸ ὄρος αὐτὸς
μόνος.

Що цікавого в тексті:

1. ἀκολουθέω (2), θεωρέω (2), ἀσθενέω (2), ποιέω (2, 10, 14), ἀρκέω (7),
εὐχαριστέω (11), περισσεύω (12, 13), ἀναχωρέω (15).

✓Дієслова на -εω. У грецькій мові є досить чисельна група дієслів, які мають основу, що
закінчується на голосну. Це можуть бути такі голосні, як: -ε, -α, -ο. Такі дієслова граматика
називає дієсловами на -ε, -α, -ο.
Характеристикою таких дієслів є те, що коли до їхніх основ
додаються закінчення, які також розпочинаються на голосну, тоді на стиках основи і
закінчення відбуваються морфологічні зміни, а саме стягнення голосних. Це стягнення
відбувається по окресленим правилам. Наприклад, для дієслів на -ε вони такі: ε + ε = ει, ε + ο
= ου, ε + довга голосна = ε зникає. В нашому тексті ми маємо досить багато дієслів на -ε; ось деякі приклади, де відбувається стягнення голосних: ἠκολούθ-ει[ε+ε], ἐθεώρ-ου[ε+ο]-ν, ἀσθεν-
ού[ε+ο]-ντων, ἐποί-ει[ε+ε], ἀρκ-οῦ[ε+ου: довга голосна]-σιν.

2. ἀγοράζω (5), πειράζω (6), γεμίζω (13), ἁρπάζω (15).

✓Дієслова на -ζω. Дієслова, які в презентній основі закінчуються на подвійну приголосну -ζ,
зберігають цю ζ у формах, які утворються від презентної основи шляхом додання закінчень,
що починаються на голосну. І так, наприклад, у нашому тексті ми маємо форми: πειράζων
(participium), ἁρπάζειν (infinitivus). Натомість коли форма вимагає додання до основи
приголосної, треба пам’ятати, що дієслова на -ζω так насправді мають дієслівну основу, що
закінчується на -δ. Коли від цієї основи утворюється, наприклад, сигматичний аорист, ця
кінцева -δ перед сигмою випадає. Отже, в нашому тексті маємо аористичні форми дієслів на –
ζω, в яких вже не видно ані -ζ ані -δ: ἀγοράσωμεν (ἀγοράζω, купляю), ἐγέμισαν (γεμίζω,
наповнюю).

3. ᾔδει (6).

✓ οἶδα, знаю, – це специфічне дієслово в грецькій мові, адже має лише перфектні форми, але
має значення теперішнього часу. Отже відміна дієслова знати зі значенням теперішнього часу
є наступною: οἶδα, знаю; οἶδας, знаєш; οἶδε(ν), знає; οἴδαμεν, знаємо; οἴδατε, знаєте; οἴδασιν,
знають. Для передання минулого часу (тобто імперфектного значення) вживається форма
плюсквамперфекта: ᾔδειν, я знав; ᾔδεις, ти знав; ᾔδει, він знав; ᾔδειμεν, ми знали; ᾔδειτε, ви
знали; ᾔδεισαν, вони знали. В нашому тексті у 6 вірші ми зустрічаємо плюсквамперфектну
форму з імперфектним значенням – Ісус знав (ᾔδει) τί ἔμελλεν ποιεῖν – що мав намір вчинити.

Дієслова:

θεωρέω – бачу / ἐθεώρουν

ἀσθενέω – слабую / ἀσθενούντων

ἐπαίρω – підношу вгору / ἐπάρας

κάθημαι – сідаю / ἐκάθητο

ἀγοράζω – купляю / ἀγοράσωμεν

πειράζω – випробовую / πειράζων

μέλλω – маю намір / ἔμελλεν

ἀναπίπτω – лягаю (= займаю позицію для прийому їжі) / ἀναπεσεῖν / ἀνέπεσαν

εὐχαριστέω – дякую, благославляю /εὐχαριστήσας

διαδίδωμι – роздаю / διέδωκεν

συνάγω – збираю докупи / συναγάγετε

γεμίζω – наповнюю / ἐγέμισαν

περισσεύω – бути в надлишку /
περισσεύσαντα / ἐπερίσσευσαν

ἁρπάζω – хапаю / ἁρπάζειν

ἀναχωρέω – віддаляюсь / ἀνεχώρησεν

Інші частини мови:

διακόσιοι – двісті

πέντε – п’ять

δύο – два

πεντακισχίλιοι – п’ятсот

δώδεκα – дванадцять
ὀφθαλμός, ὁ – око

ἄρτος, ὁ – хліб

ὀψάριον, τό – рибка

χόρτος, ὁ – трава

κόφινος, ὁ – кошик

κλάσμα, κλάσματος, τό – кусень

σημεῖον, τό – знамення

ὄρος, τό – гора

Звороти:

ἐπάρας τοὺς ὀφθαλμοὺς – підвівши очі

πόθεν ἀγοράσωμεν ἄρτους ἵνα φάγωσιν οὗτοι – звідки закупимо хліба, що оці поїли

παιδάριον ἔχει πέντε ἄρτους καὶ δύο ὀψάρια – хлопчина має п’ять хлібів і дві рибки

συναγάγετε τὰ περισσεύσαντα κλάσματα – зберіть кусні, що залишилися в надлишку

συνήγαγον καὶ ἐγέμισαν δώδεκα κοφίνους κλασμάτων ἐκ τῶν πέντε ἄρτων – зібрали і
наповнили дванацять кошиків з п’яти хлібів

οὗτός ἐστιν ἀληθῶς ὁ προφήτης ὁ ἐρχόμενος εἰς τὸν κόσμον – оцей насправді є
пророком, що приходить у світ.