Відповідь простої християнки
Це питання мені з нерозумінням поставила одна френдеса під час обговорення вельми гострої теми – чи бувають «необхідні аборти». Я розумію її сумніви з цього приводу: справді, дуже страшно. Як волонтер руху, що бореться за життя БУДЬ-ЯКИХ ненароджених дітей, і – насамперед – православна християнка, вважаю своїм обов’язком спробувати дати відповідь. Звичайно, на істинність свого погляду я не претендую.
Лікарі кажуть, що випадки вагітності при зґвалтуванні вкрай рідкісні. Але, припустімо, це сталося. Як Господь таке дозволив?
На мій погляд, Бог може допустити зачаття при зґвалтуванні лише з однією метою: щоби навчити людину ставитися до дітей так, як Він сам до них ставиться. Для Нього діти не бувають погані тільки тому, що в них батьки – скоти. Вони можуть бути покарані за гріхи батьків лише з однієї причини: якщо самі готові стати подібними до них та обов’язково діятимуть так само. Однак навіть дітей, які страждають через провини батьків, Бог веде по життю особливим Провидінням. Тим, хто хворий через гріховну схильність батька або матері, Він посилає хороших лікарів або жертводавців. Сиротам дає таланти. В кожному випадку все індивідуально.
Але показання Боже завжди є Милістю, шляхом до виправлення, а не стратою. Навіть у «кривавому» Старому Завіті сказано: чому ж це син не несе провин батька свого? Бо він вчиняє правильно і всі закони Мої виконує, і тому житиме (див. Єз 18,14-21). Бог сам не карає сина, який ще не згрішив, за злочини батька, – і нікому такого права не давав.
Одна зґвалтована дівчина завагітніла, пішла на УЗД. Після чого відмовилася від аборту. На питання – чому? – відповіла, що їй стало шкода цю ні в чому не повинну живу грудочку, цю людинку, яка б’ється під її серцем. А вона – її мама…
Чи можна сказати, що ця бідолашка не страждала або не знає, про що говорить? Просто вона зуміла зрозуміти просту річ: дитина не винна. Вона не заслуговує тієї ненависті, що належить його батькові-паскуді.
Якщо одна людина повелася з іншою по-звірячому, то чи має право ця друга вбивати третю, яка взагалі ні при чому? Напевно, більшість скаже, що ні. Але ж аборт після зґвалтування – це те саме. Страждає не насильник, а неповинна дитина в утробі. Насильнику ж якраз байдуже.
Дитина зовсім не обов’язково буде такою само, як її батько. Відомі маніяки народжувалися у цілком нормальних сім’ях (взяти, до прикладу, Чикатило). У багатьох із них ні батьки, ні діди, ні прадіди ні над ким не знущалися (принаймні, про такі факти невідомо). Хоча «гени вбивці» може носити у собі кожен з нас, сам того не знаючи – але ж себе, коханих, ми не страчуємо «задля профілактики»!
Абсолютним міфом є і те, що аборт допоможе забути про зґвалтування. Переривання вагітності ніколи не призводило до порушень пам’яті. Замість одного страшного спогаду буде два: про зґвалтування і про аборт. А якщо друге викликає у жінки радість – це вже, на жаль, говорить про деградацію. (Як і радість від смерті будь-якої людини.)
Виправдовуючи аборт у разі зґвалтування як учинок (не плутати з виправданням грішника та співчуттям до нього), ми опосередковано сприяємо озвірінню жінки, яка постраждала. Ми заважаємо їй зцілитися, а не допомагаємо…
Бог цього не хоче. Він зсилає тяжке випробування для того, щоби зробити цю жінку святою, як Він сам (пор. Мт 5,48).
Може, й нам варто бажати для неї того само, якщо ми кажемо, що віруємо в Нього?
За матеріалами: net-abortam
фінансово.
Щиро дякуємо!
