У день спомину (для домініканців – урочистості) св.Домініка в київському Домі Пресвятої Богородиці відбулося орденське святкування. Проповідь виголосив представник Генерального магістра – о.Давид Каммлер ОР.
Загалом беручи, коли надходить якесь церковне свято, то певні правила вимагають описання суті, нагоди, гостей, навкололітургійних заходів тощо. Натомість якщо щось і хочеться розказати – то це поділитися розумною проповіддю. Що, власне, не вітається в журналістиці! Але і про Домініка вже написано, і суть свята проста: брати і сестри, священики, ще-не-священики і просто миряни, збираються на спільну молитву, а потім ідуть на агапу. Інформація як така на цьому закінчується. Хіба що можна додати, що на «свої» святкування у домініканців, стараннями літургійної служби Братства св.Гіацинта, завжди підготовлені літургійні тексти (бревіарій, Меса, пісні). А також – що цьогорічні молитви були напрочуд красивими, бо на зустріч з’їхалися представники різних терціарських спільнот вікаріату Росії та України, і не забракло братів київського Дому, попри канікули. «Зведений хор» мирян і священиків звучав так злагоджено, глибоко і багатоголосо, аж залишається побажати такої само успішної та гармонійної співпраці мирян і священиків в усіх наших справах загалом.
А суть свята, однак (як на мене), все ж таки у Євхаристії та Слові. Отець Давид Каммлер старанно підготував проповідь – достоту як колись їх готували численні священики та єпископи, завдяки чому, до речі, нині Церква має багату пастирську й літературну спадщину. Тобто написав її, а потім дав на переклад, аби виголошене слово не надто швидко «звіялося» з пам’яті. Деякі цитати я наведу, щоби поділитися його думками і своєю радістю.
Отець Давид у своїй проповіді вийшов не з теоретизування про Домініка чи проповідників, а з такої світської актуальної теми, як Олімпійські ігри. Спершу це викликало подив – овва, а до чого тут Домінік? Ну, крім того, що давній латинський гімн називає його «новим воїном/переможцем/борцем Господнім» – Novus Athleta Domini. У давнину це слово мало саме значення «борця», тому й Папа Григорій ІХ у канонізаційній буллі називає Домініка «непохитним атлетом». І ще є загальновідомий уривок з Павлового листа до коринтян: біжіть, як спортсмени на перегонах, і старайтеся взяти приз, і не сідайте загодя на лаву запасних… (Див. 1Кор 9,24-27)
Але що робити, скажімо, з тими, хто не може бігати? Кому життя, образно кажучи, ноги попереламувало… невже вони не здобудуть ту нагороду Царства, про яку писав св.Павло??
«За яку нагороду боровся Домінік, засновуючи Орден Проповідників? – запитував з амвону о.Давид. – Відповідь можна знайти у двох словах: salus animarum – спасіння душ. Під «душею» мається на увазі не тільки наша духовна частина, відірвана від тілесної природи. Мається на увазі справжня сутність людської особи, у повному розвитку фізичних, розумових та духовних дарів, за задумом Господа у Його люблячому Провидінні до кожного з нас. Саме за цю свободу від будь-яких форм сучасного рабства й тління ми, домініканці, боремося сьогодні, подібно до того, як св.Домінік робив це свого часу, коли було повно насильства і пороків. У цій місії ми – не спортивні зірки, не герої, не супер-мужчини чи супер-жінки. Скоріше, ми члени «християнських параолімпійських ігор», які не здаються, попри фізичну чи моральну «неповносправність»! Його приклад має навчити кожного з нас не втрачати надію через нашу людську недосконалість, але, як св.Павло, вірити словам Господа, що вселяють надію: досить тобі Моєї благодаті, бо Моя сила проявляється у безсиллі. Святий Домінік – проповідник благодаті, чудово усвідомлював людські недоліки та обмеженість; але ще більше він усвідомлював Божу благодать і Милосердя, що дарують нам надію».
Святкування завершилося, але проповідь ніколи не закінчується. Хай св.Домінік благословляє тих, хто служить Слову.
Оскар Пікторіус, учасник цьогорічних Олімпійських ігор у Лондоні.
Фото: www.bbc.co.uk
фінансово.
Щиро дякуємо!
