Американський соціолог, професор Марк Регнерус, який у недавній публікації вказав, що діти з традиційних сімей набагато щасливіші та здоровіші, ніж ті, що виховуються гомосексуальними парами, став об’єктом нападок з боку гомосексуальних середовищ.
Один із незадоволених працею дослідника, яка показує гомозв’язки у непривабливому світлі, заявив у своєму блозі, що сумнівається в об’єктивності висновків цього соціолога. Цього було достатньо, аби справою зайнялася спеціальна комісія Техаського університету (Остін), де працює вчений. Швидко виявилося, що закиди на адресу дослідника цілковито безпідставні, а методика його досліджень – бездоганна.
Девід Гекер із християнської організації Alliance Defense Fund (ADF) вважає, що вся ця справа скерована на приниження професора Регнеруса, якому вже довелося кілька разів ставати перед комісією і віддавати свій комп’ютер на перевірку його вмісту. Однак, зауважує юрист, це дедалі частіші ситуації у США. Викладачів, які не кланяються панівній в університеті орієнтації, карають або піддають цензурі через їхні переконання, каже він.
Рапорт Марка Регнеруса базувався на аналізі відповідей, які дали дорослі діти, виховані своїми біологічними батьками або гомосексуальним «предком» разом із його партнером або партнеркою. Висновки однозначні у своїй промовистості і, як зауважує вчений, ними складно легковажити.
12% дітей, вихованих матір’ю-лесбійкою, і 24% тих, ким опікувався батько-гей, визнали, що мають думки про самогубство. Для порівняння, у разі повних родин і самотнього біологічного батька (матері) цей відсоток становить 5%.
28% дітей, вихованих матір’ю-лесбійкою, і 20% вихованих геями вказали, що на момент опитування не мають роботи. Тільки 8% дітей із повних родин і 13% вихованих самотніми батьками перебувають у такому становищі.
23% дітей лесбійок казали, що зазнали «сексуальних дотиків» з боку своїх матерів або їхніх партнерок. Стосовно дітей із повних родин це становить 2%, у випадку батьків-геїв – 6%, серед самотніх батьків – 10%.
Наступний тривожний статистичний пункт стосуються ситуації, коли ці діти були змушувані до сексу проти власної волі. Це відбувалось у 31% випадків дітей лесбійок, 25% випадків геїв і 8% випадків повних сімей.
40% вихованих матерями-лесбійками і 25% вихованих батьками-геями мали романи на стороні під час свого шлюбу або спільного життя з постійним партнером. Ті, хто походить із повних сімей, зізналися в цьому у 13% випадків. 19% вихованих лесбійками або геями проходять психотерапію. Тим часом про потребу консультацій із психотерапевтом говорити 8% вихідців із повної біологічної родини.
20% вихованих лесбійками і 25% вихованих геями зізналися, що заразилися хворобами, що передаються статевим шляхом. Відсоток таких випадків стосовно дітей із традиційних родин становить 8%.
61% вихованих лесбійками і 71% вихованих геями окреслювали себе як «повністю гетеросексуальних». Дорослі діти з повних родин визнали це у 90% випадків.
На жаль, гомосексуальне лоббі залишається глухим до цих сигналів. Вони підвищують зусилля, за будь-яку ціну прагнучи розширити групу країн, у яких усиновлення дітей гомосексуалістами буде можливим. Багато що промовляє за те, що до цього числа найближчим часом долучиться Франція.
фінансово.
Щиро дякуємо!
