«Якщо сьогодні Церква пропонує новий Рік Віри та нову євангелізацію, – вона не робить цього заради вшанування якоїсь річниці, але тому, що це необхідне навіть більше, ніж 50 років тому!» – сказав Бенедикт XVI, відкриваючи Рік Віри у сьогоднішню 50-ту річницю відкриття ІІ Ватиканського Собору.
«Поширилася пустка. Але саме виходячи з досвіду цієї пустелі, від цієї пустки, ми можемо наново відкрити радість віри, її життєве значення для нас, чоловіків та жінок. У пустелі відкривається цінність того, що є необхідним для життя; таким чином у сучасному світі існують незліченні знаки прагнення Бога, остаточного сенсу життя, часто виражені у прихованій або негативній формі», – підкреслив Папа, посилаючись на завдання нової євангелізації, яка є темою Синоду єпископів, що триває цими днями у Ватикані.
На думку Святішого Отця, «в пустелі над усе потрібні люди віри, які своїм власним життям показують шлях до Обіцяної Землі».
На св.Месу на площі св.Петра прибули екуменічний Патріарх Константинополя, формальний глава світового православ’я Варфоломей І та предстоятель англіканської спільноти архиєпископ Кентерберійський Роуен Вільямс.
На згадку про Собор церемонію доповнено кількома жестами та обрядами, пов’язаними з ним. Святу Месу розпочала процесія, що нагадувала вихід соборних отців до ватиканської базиліки 11 вересня 1962 року. Відбулася також інтронізація копії євангеліарія, який використовувався півстоліття тому.
У проповіді Бенедикт XVI сказав: Рік Віри, який розпочинається, послідовно пов’язаний з усією дорогою Церкви за попередні 50 років – «від Собору, через учення Слуги Божого Павла VI, який проголосив Рік Віри 1967 року, аж до Великого Ювілею-2000, яким блаженний Йоан Павло ІІ заново запропонував людству Ісуса Христа як єдиного Спасителя, вчора, нині й навічно».
Папа відзначив, що ІІ Ватиканський Собор був «оживлений усвідомленням і прагненням обов’язковості» того, щоби сучасній людині запропонувати християнське misterium – тайну, таїнства, служіння.
Папа, який на Соборі був експертом-теологом, пригадав, що він особисто упевнився: тоді домінувало «зворушливе прагнення» до того, щоб «об’явилася істина й краса віри у нашому сьогоденні, не підпорядковуючись вимогам поточної миті й не будучи зв’язаною минулим».
Нагадуючи про обов’язковість «повернення до букви Собору», а отже – спадщини його вчення, Бенедикт XVI сказав: «Найважливішою справою, особливо за такої значущої нагоди, як нинішня, було би розпалення в усій Церкві того позитивного напруження, того прагнення заново проголошувати Христа сучасній людині».
«Однак аби цей внутрішній імпульс до нової євангелізації не залишився тільки ідеалом і не грішив сум’яттям, потрібно, щоби він спирався на конкретну й точну підставу, якою є документи ІІ Ватиканського Собору», – додав Папа.
«Базування на документах захищає від крайнощів анахронічних ностальгій та від гонитви вперед, і дозволяє помітити нове у тяглості. Собор не вигадав нічого нового у сенсі предмету віри, і не бажав замінювати того, що давнє. Радше він клопотався про те, щоби та ж сама віра надалі могла переживатися у сьогоденні, надалі залишалася живою вірою у змінному світі», – пояснив Святіший Отець.
Папа говорив про те, що отці Собору прагнули по-новому представити віру у результативний спосіб, і з довірою відкрилися на діалог із сучасним світом. Рік Віри Папа порівняв із паломництвом «пустелями сучасного світу», в якому не потрібно «ані торби, ані палиці, ані хліба, ані грошей чи двох одеж», а треба лиш Євангелія та віри Церкви, «сяючим вираженням» якої є документи Собору та опублікований 20 років тому Катехізис Католицької Церкви.
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
