Учасники рівненських реколекцій. У центрі – Вєслава Ковальська.
Нещодавно в Україні побувала п.Вєслава Ковальська – знана багатьом пролайфістам діячка духовного всиновлення ненароджених. Разом з о.Ремігієм Змудою вони на запрошення настоятеля рівненської парафії о.Владислава Чайки проводили реколекції. Пані Вєслава як мирянка допомагала реколекціоністові своїми конференціями та свідченнями.
Про рух духовного всиновлення ненароджених дітей в Україні, загалом беручи, відомо вже досить давно і добре. А цього разу наша розмова з п.Вєславою стосувалася іншого молебню, про який вона зараз свідчить і до якого пропонує долучитися всім охочим…
– Отець Ремігій мав на цих реколекціях тему, пов’язану із захистом сім’ї, отож я долучилася. Сім’я у наші часи потребує особливо сильного захисту. У Рівному ми вже втретє: перший раз рік тому ми розповідали про духовне всиновлення, і рівненчани приєднувалися до цього руху. Тоді в парафії відбувся також молебень пожертвування страждань у сім’ях (є таке ясногурське апостольство) та урочисте вручення парафії «сімейного розарію». Навіть двох! Виявилося, що потреба в такій молитві дуже велика, і о.Ремігій віддав для неї свій розарій. А я вручила той, що колись отримала від папи Йоана Павла ІІ, освячений у Рік Розарію. Ще один такий особливий розарій є в Києві у отців-облатів.
Удруге ми з о.Ремігієм побували в Рівному у травні, під час приготувань до Євхаристійного конгресу. Тоді тема реколекцій стосувалася Євхаристії, а зараз – Новенни життя, молебня, який також невідривний від Євхаристії.
– Як саме виглядає ця Новенна життя, в чому її суть?
– Це входження у молитву за наших предків, за наше «генеалогічне дерево» та за нас самих починаючи з моменту зачаття. Ця молитва триває багато днів і поєднана з Євхаристією. За кожне покоління предків ми жертвуємо один день молитви і Причастя цього дня; виходить чотири дні, оскільки ми розпочинаємо молитися за пра-прадідів. Потім діди, батьки. Просимо Бога, щоб усі вони дістали Його прощення й могли Його споглядати обличчям в обличчя.
Як саме за них молитися – це тема для окремої конференції; я скажу коротенько. Йдеться про молитву за їхнє звільнення, про допомогу у звільненні з чистилища та свідчення їхнім душам милосердя. Водночас ми молимося молитвою подяки за наше генеалогічне дерево, за корені, з яких ми виростаємо.
Потім настають дев’ять днів молитви за дев’ять місяців у материнському лоні. Оскільки дитину й там можна зранити! Ненароджена дитина – немов сейсмограф, який «записує» всі потрясіння. Вона прекрасно знає, бажана вона чи небажана, і це дуже сильно впливає на її подальше життя, залишається глибоко «закодоване» в ній і згодом впливає на її стосунки з іншими людьми. Тому вдячність може для багатьох людей стати шляхом зцілення: дякувати Богові за свою маму, за те, що завдяки Його планам щодо кожного з нас ми змогли з’явитися на світ. І в цій молитві ми просимо, щоб усі ті негативні моменти й наслідки, які залишилися десь глибоко вписані в наше єство і зараз заважають нам жити, – щоб вони відступили, і настала гармонія у стосунках із Богом і людьми.
– А як щодо уже прожитого життя?
– Молимося, жертвуючи так само по одному дню за кожен прожитий рік. Тобто якщо комусь 50 років, то це становитиме 50 днів молитви. Після тих дев’яти днів за час у лоні матері плюс чотирьох днів молитви за попередні покоління. Усі дні новенни обов’язково поєднані з Євхаристією – немає «молитви окремо від Христа»! Це зцілення приходить від Бога Отця через Його Сина, разом із Його Жертвою. Особисто я молюся отак: у момент консекрації, коли священик тримає в руках Гостію, – кажу: Боже, Ти тримаєш у своїй руці покоління моїх дідів (прадідів)… Потім так само стосовно себе.
Досвід, яким ділилися зі мною учасники цієї Новенни життя, каже про те, що зцілення та очищення насправді відбуваються. З глибин підсвідомості Бог «витягає» нагору різні болючі моменти й події, про які ми вже давно не пам’ятаємо, бо спихнули їх у непам’ять. Бог показує нам це не задля того, щоби знову нас ранити, але щоб ми могли свідомо віддати Йому те, що було таким болючим. І ми робимо це не наодинці з собою, усамітнившись і знову втікаючи, а під час св.Меси, приймаючи в цьому намірі Святе Причастя. Якщо це день молитви за якесь покоління предкіа – то з цим наміром, якщо це молитва за перебування в лоні матері – то з подякою за дар життя. Якщо це молитва за черговий рік мого життя, то дякувати за цей рік.
Чимало людей під час цієї Новенни уперше проходять таким чином ціле своє життя разом із Богом (бо далеко не всі такі добрі віруючі, що жили завжди близько Бога). А Він показує їм їхні рани, зцілює стосунки, одночасно надаючи душі змогу перебувати у вдячності, що у багатьох людей трапляється дуже рідко, а чимало хто взагалі не має такого досвіду – перебувати у вдячності! Це прекрасна молитва, і особливо прекрасна вона тим, що відбувається разом з Ісусом, присутнім у Євхаристії. Це й подяка за самий дар життя, і за різне добре в минулому, і зцілення того, що було недобрим; а крім того, це ще й своєрідний «великий іспит совісті», який людина звершує разом із Богом. Включаючи Його у цей іспит совісті, ми дізнаємося про те, щодо чого й гадки не мали, бо воно забулося, стерлося, а однак продовжує діяти і приносити своє наслідки у нашому житті.
– Якими є біблійні підстави для цієї молитви?
– Цілком очевидні: конкретні слова Бога, записані у Святому Письмі. Новенна життя – не психотерапевтична техніка. У Біблії сказано, що наслідки наших гріхів лягають на подальші покоління – до третього і четвертого поколінь. Отже, зцілювати відносини свого роду з Богом потрібно починаючи не тільки з себе самого та власних гріхів чи проблем, а й також і за попередні чотири покоління.
Це дуже потрібна молитва для всіх людей, а тим більше для тих, хто живе на пострадянських і посткомуністичних теренах загалом. Тутешні проблеми можуть тривати й більше, аніж три-чотири покоління… І тим більше нам варто цим зайнятися!
У Повторенні Десятьох заповідей (Втор 5,9-10) написано: «Я – Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління, тих, що ненавидять Мене, і творю милість до тисячного покоління тим, що люблять Мене і заповіді Мої бережуть». Власне кажучи, в наші часи потреба такої молитви зцілення виглядає величезною. Стільки стало окультних практик – які, відповідно до слів Бога, впливатимуть і на прийдешні покоління! Це гріх і це гидота в очах Божих.
Наші душі становлять поле битви добра і зла. Чимало людей наших часів просто неспроможні дякувати за те, що вони живуть. А отже, мова має йти про повернення до істини про себе самих, і насамперед – про визнання, що злі духи можуть отримувати свою користь від гріхів, які я чиню, і з різних обставин мого життя. Таке розпізнання дозволяє людині побачити, який саме дух діє в її житті, і силою Христа, присутністю Христа Євхаристійного, разом з яким ми проходимо цю Новенну, – вигнати злого духа зі свого життя.
– Очищаючи себе, ми – відповідно до логіки Церкви як Тіла – допомагаємо всім?
– Так. Це молитва боротьби за сім’ю, тобто перш за все за найближчих. Сьогодні необхідно захищати сім’ю як таку! А отже – насамперед побачити, які проблеми є у мене, і розпізнати їх також у своїх дітей. Тому в рамках такої новенни вельми рекомендовано провести присвячення своєї сім’ї Пресвятому Серцю Ісуса і Непорочному Серцю Марії. Коли вся сім’я одностайно співпрацює з Богом, то сатана швидко виявляється переможеним. Двері наших життів зачиняються перед ним, і геть інакшими стають наші життєві шляхи. Очевидно, що процес зцілення не відбувається моментально: він бо є процесом. Але у такій молитві ми даємо Богові шанс цей процес звершити.
Така молитва – це ще й битва за спільноти, за країну, за Церкву; атак сатани дуже багато. У наші часи він нападає на Церкву дуже сильно. І це варто бачити, оскільки лише істина робить нас вільними.
– Добре, якщо якась віруюча сім’я усвідомить необхідність такої боротьби, включиться у молебень… А як бути тим, хто нерідко – сам-один віруючий у своїй родині, а інші до церкви не ходять? Чи «спрацює» така молитва?
– Звичайно. Але слід розпочати з себе особисто. Пройти цю Новенну життя за себе самого. Потім же, наприклад – ти як матір, яка має кровні узи з дітьми, можеш пройти її за кожне своє дитя. Також можна «пустити в дію» своє Таїнство шлюбу. Я знаю подружжя, яке було, власне кажучи, розваленим. Вони страшенно не зносили одне одного. Чоловік, почувши про Новенну життя, сказав: надто довга молитва, поки я ще все пройду! Я запопонувала йому розпочати з «включення в дію» Таїнства подружжя. Віддавати в молитві кожен рік заручин, а потім кожен рік шлюбу, просячи Господа про зцілення стосунків. Він ще не завершив дні своєї молитви, коли його дружина несподівано почала ставати на молитву разом із ним. Вона подзвонила мені й сказала: не знаю, що сталося, але чоловік так змінився!… Потім вони уже разом молилися цю Новенну за своїх дітей.
Люди, які включаються в цю молитву, інколи дають вражаючі свідчення. Одна молода жінка, 32 років, яка мала вкрай погані стосунки з батьками, розповіла мені таку історію. На молитві раптом виринуло в її пам’яті, як вона була ще маленькою дівчинкою, мами не було вдома, у тата були приятелі в гостях, а вона збиралася спати й пішла митися. Тато увійшов, вийняв її з ванни, але поніс не в ліжечко, а чомусь поставив у кімнаті на фортепіано й зірвав з неї рушника. Вона, як маленька ще дівчинка, опинилася перед групою дорослих чоловіків, які фотографували її оголену… Для неї це було жахливо принизливо. Настільки, що вона зовсім про це забула. А Бог показав їй, чому в неї такі проблемні стосунки з чоловіками: одночасно страх перед ними й агресивна реакція. У неї не складалися стосунки ні з батьками, ні з якимось чоловіком, бо вона відштовхувала кожного, хто бодай трохи наближався до неї…
Та й не тільки інші люди розказують – я теж маю свій незвичайний досвід. Якось мій чоловік, який узагалі-то не пам’ятав свого дитинства, розпочавши цю молитву, підійшов до мене зі словами: «Слухай, я, певно, скоро помирати буду. В мене перед очима стоїть моє дитинство, і згадуються такі болючі сцени, що це знести неможливо…» І я йому сказала: власне, Господь Бог витягує з твоєї пам’яті те, про що ти волів забути. Він робить це, щоб ти, приходячи на св.Месу, міг віддати Йому все, що тебе тоді зранило. І станеш вільним. Так, власне, й сталося!
– Тобто якась частина цієї молитви таки є терапією?
– Під час цієї молитви ми дістаємо змогу звільнитися від минулого, яке – хоч ми нерідко й не усвідомлюємо цього – є своєрідним «запихуванням сміття у відро». Завжди настає момент, коли це відро не витримує і розвалюється. А Бог може все це очистити, дати новизну стосункам, прибрати страхи, впровадити гармонію в усе наше життя.
Вдячність за дар життя може виявитися просто-напросто тим, чого людина ще ніколи не переживала! Одна учасниця наших молитов розповідала: вона не мала якихось важких моментів у минулому, і батьки її були хорошими людьми, зате діди й прадіди, судячи з деяких згадок, були вельми проблемні. Й ось, унаслідок молитви Новенною життя, вона сказала, що пізнала величезну вдячність за саме своє життя, за дар життя, і раптом усвідомила, що – за своєї порядності та зовнішнього благополуччя – вона ніколи не переживала радості життя! Не знала, що це таке: дякувати за те, що ти живий…
Так, сьогодні існує немало психотерапевтичних технік, способів зцілення пам’яті. Але при цьому люди відійшли від розуміння того, що гріх насправді існує. У нашому світі не говориться про гріх як гріх, тільки про «слабкість». Не говориться про лінощі як лінощі – ні, психологи вигадали «синдром безпорадності»… Психологи можуть виправдати будь-який гріх! Виходячи з їхніх принципів, гріха немає взагалі. А ця молитва немовби доводить до свідомості, що причиною всіх гріхів є сатана – якого, зрештою, наш світ також успішно заперечує. Мій племінник, який живе у США, вже прийняв Таїнство миропомазання, але про сатану нічого не знає – бо «дітей не можна лякати». Хоча миропомазання – це таїнство християнської зрілості, і вділяють його уже майже дорослим людям…
Усвідомити існування зла – необхідно, назвати його на ім’я – необхідно, визнати скоєні гріхи перед Богом – необхідно, оскільки ми самі собі допомогти не можемо.
Від редакції:
Вєслава Ковальська, варшав’янка, представниця Центру духовного всиновлення ненароджених (Ченстохова, Ясна Гура, Польща). Займається пролайф-діяльністю з 1981 року, і з 1987 року – захистом ненароджених (з моменту виникнення цього руху в Польщі). Педагог за фахом, мати чотирьох дітей, нині пенсіонерка, бабуся чотирьох онуків. Бере активну участь у різних молитовних рухах, які виросла з початкового руху духовного всиновлення: молебнях про сім’ї, подружжя, у поширенні скапулярію Пресвятої Богородиці тощо.
фінансово.
Щиро дякуємо!
