Фриц Вальнер із Шірлінга (Баварія, Німеччина) — давній симпатик України, який познайомився з Кам’янець-Подільським ординарієм єпископом Леоном Дубравським у 2017 році. Пастир католиків Поділля так сподобався баварцеві, що він часто казав до свого приятеля Володимира Надкреничного: «Я хочу до нього поїхати!»
Перші плани поїздки на наші терени зірвала пандемія. А потім почалася відкрита війна. Щоб не хвилювати близьких, Фриц Вальнер (на фото — праворуч) навіть не казав нікому, що вирушає в Україну. Пан Володимир, із яким баварець дружить «на ниві благодійності» вже не одне десятиліття, служив перекладачем і сам розповідав для CREDO деталі появи благодійника на відпустових урочистостях у Китайгороді.
— Фриц зібрав у Німеччині 61 000 євро для біженців і переказав їх на підтримку програм «Карітас-Спес» Кам’янець-Подільської дієцезії, — сказав він. — Зокрема, на закупівлю харчових наборів для біженців та вимушених переселенців.
— Мій приїзд пов’язаний з вашим чудовим єпископом Леоном, — сказав п.Фриц. — Це моя перша поїздка у вашу чудову Україну. Я дуже радий побувати в цій місцевості й побачити, як люди живуть Богом. Для нас це дуже важливо — що, попри всі труднощі тривання війни, люди не втрачають віри.
Єпископ Леон Дубравський в гостях у Фрица Вальнера. Фото з архіву Pro Umanitas
— У нас кажуть, що саме коли війна, то треба триматися віри.
— Саме так, — відповів п.Фриц. — Якщо віра буде на першому місці в нашому житті, то ми все зможемо. Для нас було дуже важливо, коли ми почули, що у вас така біда, мільйони біженців, — ми як віруючі люди, як християни почали збирати кошти, щоб виконати ті соціальні зобов’язання, які стоять перед віруючими. Бо в нашому серці має бути насамперед віра.
— Що саме означає слово «ми»? Україна отримує допомогу від дуже різних людей та організацій. Вони скромно й узагальнено кажуть «ми» — але ж хочеться знати, які конкретні живі люди за цим стоять, які об’єднання задіяно в рух солідарності…
— Ми знайомі з Фрицем із часів мого директорства в «Карітасі» Молдови, — відповів п.Володимир. — Потім я пішов із «Карітасу», ми заснували організацію «Pro Umanitas» і наша співпраця продовжилася. Тобто ми говоримо про кінець минулого століття, 1999 рік, — ось як довго.
— Але тоді ми мали зв’язки тільки з Молдовою, — каже п.Фриц, — а з Україною співпраця почалася у 2017 році, коли ваш єпископ Леон приїхав до Шірлінга на ювілей 80‑річчя нашого настоятеля. А коли почалася повномасштабна війна, то почався і збір коштів для біженців.
Фриц Вальнер у приміщенні для прийому біженців, обладнаному за сприяння Pro Umanitas
— Коли я розмовляю з німцями, неминуче постає питання: як німці зараз дивляться на те, що Україна знову бореться проти фашизму?
— Те, що зараз твориться, — неймовірне, — відповів п.Фриц. — Німеччина страждала від фашизму 12 років. Знаємо, що 60 мільйонів людей загинуло в Другій світовій війні. Від 12 до 15 мільйонів німців також були змушені втікати зі своїх домівок! 300000 німців були знищені, бо нацисти вважали їх «неповноцінними». Племінниця мого батька у 1940‑му році була вбита в газовій камері. Ми знаємо, що таке фашизм; ми його пережили і засуджуємо; ми сподівалися, що він ніколи не повернеться. Ніхто й не думав, це було неможливо помислити, щоб у ХХІ столітті сталося таке нещастя! Ми в Європі вже були на шляху до миру. Ми вже були впевнені, що світ став на шлях до загального миру, і тут з’явився той, кого й людиною важко назвати. Путін зробив так, що замість витрачати кошти на щось добре, ми мусимо виготовляти зброю.
Однак тільки мир може нам гарантувати добре життя. Не лише в Європі. Але і в усьому світі!
Володимир Надкреничний, єпископ Леон Дубравський і Фриц Вальнер на святкуванні 250-річчя храму в Китайгороді
фінансово.
Щиро дякуємо!
