Незвична сердечність, теплий погляд, легка усмішка і повне доброти зацікавлення – таким Бенедикта XVI протягом майже 8 років його понтифікату бачили журналісти, акредитовані у Ватикані. Найбільше враження робила його скромність.
Головною нагодою для зустрічей з Папою для журналістів є офіційні аудієнції у Апостольському Палаці, в першій і останній частинах яких вони можуть брати участь невеликою групою. Під час аудієнцій для президентів, прем’єрів і коронованих голів журналісти входять до Ватикану через Бронзову Браму, а тоді спостерігають за хвилями зустрічі в кімнатах Палацу і входять до папської бібліотеки, щоб побачити перші хвилини зустрічі і розмови Папи з його гостем при столику.
Потім журналісти повертаються до бібліотеки на закінчення аудієнції. Коли Папа прощається зі своїм гостем і відпроваджує його до дверей, тоді має час на короткі, приватні зустрічі з представниками світових медіа. Багатьох з них, які віддавна працювали в Римі, Бенедикт XVI завжди впізнавав і не обмежувався лише привітанням і коротким благословенням.
Хоча згідно зобов’язуючих принципів журналісти не можуть використовувати в своїх матеріалах того, що чують під час такої розмови з Папою, ці короткі зустрічі для них завжди є не лише джерелом емоцій, але і недоступної для інших інформації. Саме тоді можна будо пізнати його незвично лагідне, тепле обличчя. Слухав, живо реагував на скеровані до нього слова.
Бенедикт XVI цікавився тим, що хотіли йому сказати журналісти з багатьох країн і дякував за думки, якими вони з ним ділились. Темою для розмов могли стати навіть дні відпустки. Деякі з більш «освоєних» у Ватикані навіть просили Папу поставити автограф на книжці, а папський секретар – архиєпископ Георг Генсвайн слідкував за тим, щоб книга з автографом попала до дому власника.
Ті, хто мав такий контакт з Папою досить регулярно, могли останнім часом констатувати, що він виглядає щоразу більше стомленим і слабшим, особливо це стало помітно від 2010-2011 року.
За матеріалами: Католицький Оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
