«Коли я стояла навпроти Папи, я була вражена його крихкістю»

Splendor veritatis («Блиск правди»)

Папа Бенедикт XVI йде у відставку, другий Папа в історії Церкви, який за свого життя залишає свій престол. Я очікувала, що це може статись, з того часу як його брат Ґеорґ ще не так давно натякнув, що цілком допустимим є те, що його брат піде у відставку, коли його сили підупадуть.

31-го жовтня 2012 р., коли я стояла навпроти Папи, я була вражена його крихкістю. Здавалося, що він є лише духом, який з надзвичайними зусиллями й цілковитою відданістю виконував свій обов’язок особисто вітати кілька десятків людей.

Тим не менше, я сподівалася, що він ще залишиться. Його віра, його величний дух, «блиск правди» його мови, його смирення, його непохитність, його готовність нести тяжкий хрест, покладений на нього цим служінням, були світлом, яке світило на весь світ, та й світитиме далі. Йозеф Ратцінґер, надзвичайно чутлива людина, страждав, мабуть, найбільше від того, що його власний народ вів з ним боротьбу та ганьбив його безперервним медійним шквалом критики. «Прийшов до своїх, і свої Його не прийняли», – мовиться про Сина Божого в пролозі Євангелії від Йоана. Як їхній Намісник, він розділив їхню долю. Подібно як Ісус, він зазнав зради від того, якого він любив, «як сина». В оголошенні про свою відставку Папа Бенедикт каже: «Я дуже добре розумію, що це служіння, через його духовну суть, слід виконувати не лише словами і вчинками, але не менше – терпінням і молитвою». Звісно, протягом всього свого життя він знав, що означає з цілковитою відданістю слідувати Христові. Страждання не стає через це менш болісним, але знання про його плідність дає силу переносити його.

Папа Бенедикт XVI невтомно закликав віруючих до того, щоб вступати у живий зв’язок з Ісусом Христом та реально жити з цього зв’язку любові. А це неможливо без молитви, без знання, у що ми віримо. Його останньою великою спробою пробудити у людях готовність відчинити двері Господеві, Який стукає (Одкр. 3,20), було проголошення Року віри. Проте цей заклик у Німеччині залишається без відлуння. Виглядає, що Церква, спаралізована через гарантоване на державному рівні багатство, бюрократичні органи, хитрування правдою і жах перед ЗМІ, більше не сприйнятлива до натхненних дороговказів їхнього верховного пастиря. Секуляризація – що це таке? – запитують ті, хто є у світі і від нього.

Це був Папа, дух якого безупинним потоком, як «співробітник правди», з поблажливістю й добротою направляв людей на вузький шлях до Бога і показав, що цим шляхом справді можна іти. Всі ті критики та реформатори, які хотіли б пристосувати Церкву духові часу, кличуть людей на широкий шлях. Однак він має недолік: він не веде до Бога.  Філософ Дітріх Гільдебранд вважав це «великою секулярною помилкою нашого часу: уявлення, що релігію треба пристосовувати до людини, а не людину до релігії».

Якщо є людина, яка виконує обов’язок, який вона сприймає як волю Божу, то такою людиною є Йозеф Ратцінґер. Також це революційне рішення він прийняв, неодноразово випробувавши перед Богом своє сумління, без сумніву, лише через те, що дійшов висновку, що таким чином найкраще послужить Церкві. Він сходить з видимої сцени і сповіщає, що й в усамітненні з такою ж відданістю жертвуватиме своє життя для Церкви. «Щодо мене, то я прагну в майбутньому також усім серцем служити Святій Божій Церкві через життя, присвячене молитві». Благословення «Urbi et Orbi» («Містові і світові») ми прийматимемо на Пасху від нового Папи. Ним не стане німець, а вічне пихате бурчання німецьких католиків не знаходитиме підпори. Як прикро, що ми прогавили шанс зібратися духом за час служіння цього великого Папи.

[1] Ґабріела Кубі – відомий німецький соціолог і публіцист, яка активно захищає традиційні християнські, моральні цінності. 1997 року навернулася до католицької віри. За її активну діяльність Папа Бенедикт XVI висловив особисту подяку. Автор книжок: «Harry Potter: Der globale Schub in okkultes Heidentum» («Гаррі Поттер: глобальний ріст окультного язичництва», 2002); «Die Gender-Revolution – Relativismus in Aktion» («Ґендерна революція – релятивізм в дії», 2006); «Verstaatlichung der Erziehung: Auf dem Weg zum neuen Gender-Menschen» («Соціалізація виховання: на шляху до нової гендер-людини», 2007); «Die globale sexuelle Revolution» («Глобальна сексуальна революція», 2012) та інших.

Переклав з спеціально для CREDO Володимир Мельник  charismatismus