Роздуми до Слова Божого на І Неділю Великого Посту, рік В
Спокуси Ісуса на пустелі нагадують ті спокуси, які мали наші прабатьки — Адам і Єва. Чого вони стосуються? Диявол не спокушує нас, щоб ми більше або менше з’їли шоколаду. Його спокуси стосуються нашої ідентичності — те ким ти є — недостатьньо!
На початку історії спасіння змій сказав був до жінки: “Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло”. Іншими словами — не достатньо, щоб ти був людиною, мусиш бути кимсь більшим, мусиш бути богом. В чому проблема? Господь і так прагнув, щоб людина була подібною до Нього, була як Бог, тому сотворив її на свій образ. Як казав Атанасій Олександрійський: “Бог по благодаті, а не по природі”. Однак клопіт полягає в тому, що людина запрагнула бути богом «по – своєму» не по — Божому, стати богом свого життя без справжнього Бога.
З подібною спокусою сатана підступає до Сина Божого: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.” Іншими словами: те ким Ти є — недостатньо, того, що Ти маєш — недостатньо, те, що Ти можеш — недостатньо.
Твоя історія — недостатньо, твої батьки — недостатньо, твоє життя — недостатньо.
Господь не дбає про тебе, не любить тебе!
Однак в Ісусі Христі ми маємо повну перемогу, бо Новий Адам Словом Божим відкинув те, що стара людина наївно прийняла з довірою.
фінансово.
Щиро дякуємо!
