Собор св. Олександра «своєю присутністю сповіщає світові та неспокійним полякам, що на надвіслянських землях утвердилася православна держава».
Православний собор Олександра Невського, з одного боку, був одним із найвидатніших досягнень європейського релігійного мистецтва на початку ХХ століття; а з іншого — найсуперечливішою російською спорудою, зведеною у Варшаві в період поділів Польщі. Він являв собою кульмінацію російського імперського проєкту в польській столиці.
Це був не звичайний православний храм, а величезний собор — такого масштабу, який можна було побачити тільки в столицях великих держав. Побудований був традиційно, точно вздовж осі Саксонського палацу — як споруда, що домінує над Варшавою, але водночас своєю формою абсолютно їй не відповідна.
Символ панування православної держави
Освячення собору відбулося 20 травня 1912 року. «Варшавський єпархіальний листок» — орган Варшавської православної єпархії, тріумфально писав: «Через своє розташування в прикордонному регіоні цей собор велично й гордо підносить свої золоті куполи й позолочений хрест над російським народом, звіщаючи йому, що православна Русь своєю національною силою та вірою є з ним. Своєю присутністю російський собор сповіщає світові та неспокійним полякам, що могутня православна держава безповоротно утвердилася на західному надвіслянському пограниччі».
Однак не всі росіяни так захоплено ставилися до цієї будівлі. Святий Йоан Кронштадтський — один із найважливіших священиків у російській історії, вимовив пророчі слова під час церемонії закладання наріжного каменя собору:
«Його існування негайно закінчиться із кінцем російського панування в Польщі». Важко було тоді здогадатися, що це станеться так швидко.
Собор Олександра Невського на Саксонській площі у Варшаві. Фото з років Першої світової війни, коли церкву перетворили на німецький гарнізонний храм.
Парадокс цієї російської церкви полягає в тому, що проєктувальник і будівельник не був ні росіянином, ні православним. Від першого ескізу проєкту й до освячення будівництвом керував француз Луї Бенуа (рос. Леонтий Николаевич Бенуа). Він був петербуржцем четвертого покоління й одним із лідерів французької католицької спільноти в імперській столиці Росії. Репресований більшовиками, помер від голоду на початку 1930‑х років.
На взірець базиліки св.Марка у Венеції
Джерелом натхнення для варшавського собору була насамперед базиліка св.Марка у Венеції. На це вказує передовсім внутрішнє планування — точна копія архітектурних рішень, використаних у Сан-Марко. Тут були скопійовані масштаб, розміри та пропорції.
Система зовнішнього оздоблення — заснована на розміщенні барвистих напівкруглих мозаїчних тимпанів — також була схожою. Барвисті мозаїки всередині напівкруглих тимпанів нартекса зображували Христа прославленого — в центральному порталі, Богоматір в оточенні ангелів — у лівому порталі та Архангела Михаїла, який очолює армію ангелів, — у правому. Нартекс собору св.Олександра Невського відрізнявся від своєї початкової моделі включенням типової давньоруської башти XIX століття.
Однак у своєму опублікованому проєкті Луї Бенуа не наважився згадати базиліку св.Марка серед моделей в натхненників. Він лише згадав про собор Успіння Пресвятої Богородиці у Володимирі-на-Клязьмі (збудований греками так само, як і собор св.Марка).
Собор Успіння Богородиці у Володимирі-на-Клязьмі, XII століття. Найкраще збережений собор у світі, повністю збудований греками. Базиліка Сан-Марко у Венеції виглядала дуже схожою у своєму первісному вигляді.
Для всіх фахівців зв’язок між цими шедеврами мистецтва був очевидним. Варшавський собор був оригінальним синтезом візантійських давньоруських елементів та італійського мистецтва.
Як в обох вищезгаданих храмах, у соборі Олександра Невського барабани куполів підносились над хвилястим, напівкруглим дахом. Цибулеподібні позолочені куполи були увінчані руськими хрестами, що стояли на золотих яблуках. До центральної частини з півдня й півночі прилягали галереї першого поверху. Вони горизонтально видовжували масу собору й посилювали контраст між нартексом і піднесеною центральною частиною. Це був стиль будівництва, що використовувався у Візантії; такі тричастинні фасадні рішення поширилися на Венецію та Русь.
Дзвіниця — як у московському Кремлі
Оригінальним рішенням для Варшавського собору було будівництво окремо поставленої дзвіниці за зразком дзвіниці св.Йоана Ліствичника (Йоана Клімака), що в московському Кремлі.
Собор Олександра Невського на тлі будов Варшави
Дизайн інтер’єру собору розробив Микола Покровський, професором Санкт-Петербурзької академії мистецтв, відповідно до православних канонічних принципів. Вівтар, розташований на східній стіні, містив композиції, тематично пов’язані зі встановленням Євхаристії. Покровський доручив створення цих елементів Віктору Васнєцову, одному з найвидатніших російських художників ХІХ і ХХ століть.
Художник заповнив увесь інтер’єр апсиди мозаїками, створивши єдину ікону, що виражає концепцію заступницької молитви Деісис (Деісус — коли в центрі ікони СпасительЮ а обабіч Нього — Богородиця і Хреститель). Угорі була мозаїка Премвятої Трійці, а в центрі — найоригінальніша та найвизначніша марійна мозаїка. Це було мистецьке зображення хвалебного гімну Марії, який є частиною анафори (Євхаристійної молитви) в літургії Василія Великого.
Фрагмент мозаїки головного вівтаря авторства Віктора Васнєцова — «Поклоніння Діві Марії». Був збережений до зруйнування церкви і зараз розміщена на сходах Архітектурного факультету Варшавського політехнічного університету. Ліворуч: імператор Константин.
Собор св. Олександра Невського у Варшаві був зруйнований невдовзі після відновлення незалежності Польщі. Він служив православним лише близько 12 років — попри те, що був збудований, щоби проіснувати тисячоліття. Знадобилося 15000 зарядів динаміту, щоб підірвати його стіни.
Збережені фрагменти мозаїки Віктора Васнєцова із зображенням голів апостолів. Розміщені в церкві св.Марії Магдалини у варшавському районі Прага.
Переклад CREDO за: Павел Пшецішевський, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
