Протягом усього свого понтифікату Папа Бенедикт ХVІ багато разів підкреслював фундаментальне місце, яке в суспільстві займає сім’я, закликаючи до підтримки подружжя та родини.
Повертаємось до вчення Святішого Отця стосовно сім’ї.
«Захищати сім’ю, яка ґрунтується на подружжі між чоловіком і жінкою не є чимось перестарілим, але пророчим, бо сприяє людській особі, сотвореній на образ і подобу Божу, – писав Папа Бенедикт ХVІ. – Захищати сім’ю і подружжя означає захищати людину, найціннішу дійсність, сотворену Богом».
Святіший Отець наголошував, що покликання до сімейної любові – це єдина сила, яка насправді може перетворити світ». І саме родина, за його словами, є найбільшою допомогою, яку можуть мати діти. Вони потребують любові матері і батька, які люблять одне одного, їм потрібно зростати і жити з матір’ю і батьком, які взаємодоповнюються у вихованні дітей та побудові їхньої особистості та ідентичності. Отже, дуже важливо, щоб робились все можливе для того, щоб вони зростали у з’єднаній та стабільній сім’ї.
У наші часи нелегко бути сім’єю і на це вказує велика кількість розлучень. Папа це розуміє, звертаючись до вірних, які хоч і поділяють вчення Церкви щодо сім’ї, однак позначені болісним досвідом краху сімейного життя та розлучення. «Знайте, що Папа і Церква підтримують вас у ваших труднощах. – наголошував Бенедикт ХVІ, – Я вас заохочую не віддалятись від ваших церковних громад, сподіваючись, що дієцезії здійснять відповідні ініціативи, спрямовані на те, щоб вас прийняти, підтримати й допомогти».
Де ж батьки можуть навчитись тієї тривкої, самовідданої й вірної любові, яка необхідна для гармонійного розвитку дитини та добра усього суспільства? У школі Пресвятої Родини з Назарету, – пояснює Папа Бенедикт ХVІ. Тут родини стають домашніми школами молитви, формують майбутніх громадян в дусі відповідальності й чесності. Однак, зазначає Папа, під час сучасної довгої економічної кризи, майбутнє нових поколінь дуже невиразне. «Необхідно, щоб навіть і у важкі моменти були зроблені всі можливі зусилля для того, щоб забезпечити зайнятість, гарантувати роботу та гідну підтримку, що є необхідними умовами для створення нових сімей».
Якщо чимало країн встоялись під натиском кризи, то це сталось завдяки родинам. І до них Бенедикт ХVІ звертається із закликом виявити людське обличчя, яке повинна мати економіка: «Насамперед у сім’ї молоде покоління навчається того, як правильно жити у суспільстві, також і у світі праці, у сфері економіки, підприємства. В сім’ї усвідомлює, що означає «милосердна любов», що таке логіка безкорисливості, солідарності та відповідальності одні за одних».
Щоб протидіяти розповсюдженій ментальності індивідуалізму, підкреслив Папа, потрібно гідно оцінити роль бабусь і дідусів, які не є тягарем, але «скарбом, якого не можна позбавляти нові покоління. Нехай же дідусі та бабусі знову стануть живою присутністю в родинах, у Церкві та у суспільстві. Стосовно родини вони є свідками єдності, цінностей, які ґрунтуються на вірності та любові, що породжує віру та життєву радість».
Оберігати сім’ю, уникати її розпаду включає також і шанування неділі, як дня Господнього. «Неділя, – вказав Бенедикт ХVІ під час Всесвітньої зустрічі сімей, яка відбулась у червні 2012 року в італійському місті Мілані, – це день родини, щоб разом його прожити в дусі свята, зустрічі, взаємоподілу, участі у Службі Божій. Дорогі сім’ї, навіть і у пришвидшеному темпі наших часів не втрачайте відчуття дня Господнього! Нехай неділя буде для вас оазою, в якій можна зупинитись, відчути щастя родинної зустрічі та втамувати нашу спрагу за Богом».
Під час зустрічі сімей в Мілані Папа поділився спогадом про життя у своїй родині, що проходило в кліматі довір’я і у відчутті любові Бога-Отця: «Це були незабутні хвилини… ми були одним серцем і однією душею… навіть і у дуже важкі часи, бо це були часи війни, спочатку диктатури, потім бідності… Але та взаємна любов, яка панувала між нами, радість з приводу навіть і звичайних речей була також сильною, що ми могли подолувати та переносити навіть і всі ці речі. Мені здається це дуже важливим, – додав Бенедикт ХVІ, – що навіть і малі речі приносили радість, бо ми бачили, як Божа доброта віддзеркалювалась у наших батьках, братах та сестрах. І, сказати правду, якщо пробую уявити, принаймні трішки, яким буде рай, то думаю про часи моєї молодості, про моє дитинство… В цьому сенсі сподіваюсь прийти «додому», коли відійду у потойбічне життя…»
фінансово.
Щиро дякуємо!
