Соромитися своїх гріхів – це чеснота смиренної людини, що приготовляє до прийняття Божого прощення. Про це Папа Франциск говорив під час Святої Меси, яку він відслужив вранці, 29 квітня в каплиці Дому святої Марти.
Коментуючи нинішнє Перше читання з Першого Послання святого Йоана Апостола, в якому говориться, що «Бог є світлом і жодної темряви немає в Ньому», Святіший Отець підкреслив, що ми, натомість, в своєму житті маємо «сутінки», моменти, хвилини, «коли все, також і у власному сумлінні, є темрявою», але це ще не означає «ходити в темряві». «Ходити в темряві, – пояснив він, – означає бути задоволеним самим собою: бути переконаним в тому, що мені не потрібно жодного спасіння». І з такої дороги нелегко звернути назад.
Визнати, що ми грішники, це початок повернення, а «коли визнаємо свої гріхи», Бог залишається вірним та очищає нас від наших беззаконь. Коли Господь нам прощає, то «чинить справедливість», – вів далі Папа. Насамперед, тому що «Він пришов, щоб спасти та простити», Він є лагідним з тими, хто повертається до Нього, «завжди розуміє», та бажає подарувати мир, «який може дати лише Він».
Саме це відбувається під час сповіді, хоча ми, іноді, вважаємо, «що піти до сповіді – це немов, походом до хімчистки», щоб почистити своє вбрання. Сповідь, натомість, «є зустріччю з Ісусом, з тим Ісусом, Який чекає на нас, чекає на таких, якими ми є». І коли ми соромимося своїх гріхів, то йдеться про справжню християнську чесноту, а навіть людську, про здатність соромитися, адже зустрічаємо людей, яких називаємо «безсоромними».
Святіший Отець додав, що крім сорому, потрібне також довір’я, віра в те, що Ісус є нашим захисником перед Отцем і перед нашими слабкостями. І приступати до Сповіді «не є тортурою», це – прослава Бога, за те, «що я, грішник, Ним спасенний».
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
