Море парасольок всіх кольорів, а потім – вимпели і прапори, що наповнили площу св. Петра і простягнулися на прилеглі вулиці: учасниками і дійовими особами цього видовища стали десятки тисяч членів Братств, за яких 5 травня Папа відправив спеціальну Месу.
Святіший Отець подякував присутнім за мужність, яку вони виявили прийшовши на площу, незважаючи на сильний дощ. Під час проповіді Папа зосередився на трьох пунктах: «євангельський, церковний та місіонерський дух». «Три слова, щоб не забути», – сказав він.
Повний текст проповіді Святішого Отця:
Дорогі брати і сестри, ви не побоялися прийти в такий дощ … Господь нехай благословить вас!
У Рік віри я щасливий відправити цю Євхаристію, особливо присвячену Братствам: традиційним громадам в Церкві, які в останні роки переживають оновлення і нове народження. Вітаю всіх вас з любов’ю, особливо Братства, які прибули з різних куточків світу! Дякуємо за вашу присутність і свідчення!
1. У Євангелії ми чули уривок з прощальних промов Ісуса, наведених євангелистом Йоаном в контексті Тайної Вечері. Ісус повіряє апостолам Свої останні думки, такі, як духовний заповіт, перед тим, як залишити їх. У сьогоднішньому тексті наполегливо підкреслюється те, що християнська віра повністю зосереджена на відносинах з Отцем, Сином і Святим Духом. Хто любить Господа Ісуса, приймає в себе Його і Отця, і завдяки Святому Духу приймає у своє серце і життя Євангеліє. Тут нам вказаний центр, від якого все повинно виходити і до якого все повинно вести: любити Бога, бути учнями Христа, живучи Євангелієм. Бенедикт XVI, звертаючись до вас, використовував такий вираз: євангельський дух. Дорогі члени Братств, народне благочестя, яскравим виразом якого ви є – це справжній скарб; Церква і латиноамериканські єпископи, оцінивши його належним чином, дали йому визначення духовності, містики, яка є «простором зустрічі з Ісусом Христом». Черпайте завжди від Христа, невичерпного джерела, зміцнюйте вашу віру, піклуючись про духовне виховання, особисту та спільнотну молитву, літургію. Протягом століть Братства були кузнями святості багатьох людей, які просто жили своїми глибокими відносинами з Господом. Ідіть рішуче до святості, не задовольняйтеся пересічним християнським життям, – нехай ваша приналежність стане стимулом, насамперед для вас самих, більше любити Ісуса Христа.
2. Уривок з Діянь Апостолів, який ми чули, також говорить про важливе. У зародженній Церкві відразу виникла необхідність розпізнання того, що є важливим, щоб бути християнами, щоб слідувати за Ісусом, і того, що таким не є. Апостоли та інші старійшини скликали важливі збори в Єрусалимі, можна сказати, перший “собор”, на цю тему, через проблеми, що виникли після того, як Євангеліє було сповіщено поганам, не євреям. Це було провіденціальною можливістю для того, щоб краще зрозуміти те, що є важливим, тобто, увірувати в Ісуса Христа, померлого і воскреслого за наші гріхи, і любити один одного, як Він полюбив нас. Але зверніть увагу, що труднощі були подолані не поза, але всередині самої Церкви. І це другий елемент, про який мені б хотілося нагадати вам, як зробив Бенедикт XVI, і ним є дух церковності. Народне благочестя – це шлях, який веде до суті, якщо ми проходимо його в Церкві, в тісному спілкуванні з вашими пастирями. Дорогі брати і сестри, Церква вас любить! Будьте активною присутністю в спільноті, як живі клітини, живі камені. Латиноамериканські єпископи написали, що народне благочестя, виразом якого ви є, – це «законний спосіб жити вірою, спосіб відчувати себе частиною Церкви» (Документ Апаресіди, 264). Як чудово сказано! Законний спосіб жити вірою, спосіб відчувати себе частиною Церкви. Любіть Церкву! Дайте їй керувати вами! У парафіях, єпархіях будьте справжніми «легенями» віри і християнського життя, свіжим повітрям! На цій площі я бачив спочатку ціле море парасольок, а тепер всі різнобарв’я прапорів та інших символів приналежності до ваших Братств. Так само і Церква: велике багатство і різноманітність виразів, в якому все повертається до єдності; різноманітність повертається єдності, а єдність полягає у зустрічі з Христом.
3. І третє слово, яке повинно вас характеризувати: дух місіонерства. Ви наділені особливою і важливою місією, яка полягає в тому, щоб підтримувати живий зв’язок між вірою і культурою народів, до яких ви належите, і ви робите це за допомогою народного благочестя. Коли, наприклад, ви несете в процесії Розп’яття з благоговінням і любов’ю до Господа, ви здійснюєте не просто зовнішній акт; ви вказуєте на центральне місце Пасхальної Таємниці Господа, Його Страстей, Смерті і Воскресіння, через які Він відкупив нас, і вказуєте, перш за все, вам самим і спільноті, на те, що потрібно слідувати за Христом на конкретному життєвому шляху, щоб Він перемінив нас. Точно так само, коли ви проявляєте глибоке пошанування до Діви Марії, ви вказуєте на найвищу реалізацію християнського буття, на Ту, Яка Своєю вірою і послухом волі Бога, а також Своїм роздумом про Слово і діяння Ісуса, є досконалою ученицею Господа (пор. Lumen gentium, 53). Цю віру, що народжується зі слухання Слова Божого, ви проявляєте у формах, в які залучаються почуття, емоції, символи різних культур … І тим самим ви допомагаєте передавати її народу, особливо простим людям, тим, кого Ісус називає в Євангеліях «малими». Справді, «спільне паломництво до святинь і участь в інших проявах народного благочестя, разом з дітьми, залучаючи інших людей, вже саме по собі є актом євангелізації» (Документ Апаресіди, 264). Коли ви йдете до святинь, коли берете з собою родину, своїх дітей, ви здійснюєте акт євангелізації. Треба йти вперед саме так! Будьте щирими євангелізаторами! Нехай ваші починання будуть “мостами”, шляхами, що ведуть до Христа, щоб йти разом з Ним. І в цьому дусі будьте завжди уважні до справ милосердя. Кожен християнин і кожна спільнота є місіонерськими в тій мірі, в якій вони несуть Євангеліє і живуть ним, і свідчать про любов Бога до всіх, особливо до тих, хто переживає труднощі. Будьте місіонерами любові і ніжності Бога! Будьте місіонерами милосердя Бога, Який завжди нас прощає, завжди чекає нас, завжди так нас любить!
Євангельський дух, церковність, дух місіонерства. Три слова! Не забувайте їх! Євангельський дух, церковність, дух місіонерства. Попросімо Господа завжди направляти до Нього наш розум і серце, як живі камені Церкви, щоб будь-яка наша діяльність, все наше християнське життя були яскравим свідченням Його милосердя і любові. І таким чином ми будемо йти до мети нашого земного паломництва, до цього чудового святилища – до небесного Єрусалиму. Там немає іншого храму: Сам Бог і Агнець і є його храм; і світло сонця та місяця меркне перед славою Всевишнього. Хай буде так.
За матеріалами: popefrancis.org.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
