Анонси видань

Справжні екзорцизми – це благословення, які встановила Церква

15 Травня 2013, 18:16 6238
Екзорцизм

«А ось чуда, що будуть супроводжувати тих, які увірують: ім’ям моїм виганятимуть бісів» (Мк. 16, 17).

Влада, яку Ісус передав усім віруючим, повністю зберігає свою дієвість. Це загальна влада, яка базується на вірі та молитві. Нею можуть скористатися й окремі особи, і спільноти. Для її застосування не треба жодного особливого права. Однак я хочу уточнити термінологію: в цьому випадку йдеться не про екзорцизми, а про молитву за визволення.

Церква, щоб надати більшої успішности цій владі, яку установив Христос, і щоб застерегти вірних перед ошуканцями, впровадила окремі сакраменталії, названі екзорцизмами. Їх не можуть уділяти світські особи. Це можуть робити лише єпископи та ті священики, які отримали від свого єпископа спеціяльний та виразний дозвіл. Так сказано у Кодексі Канонічного Права (кан. 1172), де також нагадано, що з посвячень та благословень можна користати на основі заступницької молитви Церкви, на відміну від приватних молитов (кан. 1166), і їх треба уділяти, ретельно зберігаючи обряди та формули, затверджені церковною владою (кан. 1167).

Із цього виникає, що екзорцистами можуть бути лише єпископи та уповноважені священики. Проте сьогодні чимало священиків та світських осіб вважають себе екзорцистами, та насправді не є ними. Багато хто стверджує, що здійснює екзорцизми, а насправді лише промовляє молитви за визволення, а часом навіть здійснює магічні ритуали… Справжні екзорцизми – це благословення, які встановила Церква. Молитву про визволення не можна називати приватним чи публічним екзорцизмом, адже це неправдиве твердження, яке веде до небезпечних двозначностей. Звичайним екзорцизмом належить називати такий екзорцизм, який є обряді таїнства хрещення, а урочистим екзорцизмом – той, який здійснюють уповноважені екзорцисти. Так це пояснено у Катехизмі Католицької Церкви.

Екзорцист повинен дотримуватися молитов «Ритуалу». Однак існує деяка відмінність екзорцизму стосовно інших освячень та благословень. Екзорцизм може тривати кілька хвилин або ж кілька годин. Однак немає необхідности промовляти всі молитви, що містяться у «Ритуалі», натомість можна додати інші молитви, як це радить «Ритуал».

Екзорцизм має подвійну мету. В усіх опрацюваннях на цю тематику наголошено на тому, що екзорцизм застосовують для звільнення одержимих осіб від впливу злого духа. Та ще частіше екзорцизм має на меті розпізнати хворобу, про що всі часто забувають. Це правда, що перш ніж екзорцист візьметься за справу, він запитує особу або ж членів її родини, чи існують якісь умови, що промовляють на користь здійснення екзорцизму. Правдою є й те, що лише завдяки екзорцизму можна дізнатися, чи маємо справу з впливом злого духа, чи ні. Всі можливі явища, які видаються дивними або ж такими, що не мають пояснення, насправді можуть мати природне пояснення та причину. Також сукупність психіятричних та парапсихіятричних явищ не є достатнім критерієм для поставлення правильного діягнозу. Лише завдяки екзорцизмові можна бути впевненому в тому, чи маємо справу з впливом злого духа, чи ні.

Тут треба глибше замислитися над справою, про яку, на жаль, не згадано в «Ритуалі» і про яку не згадують автори, які досліджують цю проблему.

 Я вже зазначив, що мета екзорцизму полягає насамперед у встановленні правильного діягнозу, тобто визначення, чи причиною недуги є злий дух або ж його вплив на цю особу. У часовому порядку ця мета, до якої прямуємо і якої хочемо домогтися, є першою; натомість якщо йдеться про значення екзорцизму, то основна його мета полягає у визволенні страждаючої особи від присутности злого духа або ж недуг, які він спричинив. Треба пам’ятати про логічну послідовність (спочатку встановлення діягнозу, а потім – лікування), щоб належним чином оцінити прояви, на які повинен зважати екзорцист. Велике значення мають прояви, які виникають перед екзорцизмом, під час його здійснення та після закінчення, а також прояви, що з’являються під час здійснення кількох екзорцизмів, які здійснюються один за одним.

Мені видається, що «Ритуал» звертає увагу на таку послідовність у третьому принципі, в якому застерігає екзорциста перед тим, аби легко вірити у присутність злого духа. Також там подані принципи, що застерігають екзорциста перед різноманітними «вибриками» злого духа, який намагається приховати свою присутність. Для екзорцистів важливо, щоб не піддатися впливу психічно хворих осіб, маніяків та осіб, на яких не впливає злий дух. Отож, у таких випадках немає потреби здійснювати екзорцизми. Також звертаю увагу на іншу небезпеку, з якою часто можна зіткнутися і якої варто остерігатися. Йдеться про невміння розпізнавати присутність злого духа і, як наслідок, про відмову від екзорцизму тоді, коли він потрібний. Я погоджуюся зі ствердженням, що екзорцизм, який здійснили без потреби, ще ніколи не завдав шкоди. Першого разу та у сумнівних випадках здійснюємо лише короткий екзорцизм, який промовляємо впівголоса. Такий екзорцизм можна вважати звичайним благословенням. Завдяки цьому в мене ніколи не було причин звинувачувати себе. Натомість чимало разів я дорікав собі, що не зумів розпізнати присутність злого духа і не здійснив екзорцизм у тих випадках, коли присутність злого духа проявилася пізніше у вигляді виразних ознак і була глибоко закорінена.

А тому я повторюю, що достатньо помітити невеликі та непевні прояви, щоб можна було розпочати екзорцизм. Перший екзорцизм здійснюють коротко, та якщо під час нього виникають додаткові прояви, то його треба продовжити настільки, наскільки це потрібно. Можливо, що під час здійснення екзорцизму не буде жодного з можливих проявів, а екзорцизмована особа стверджуватиме, що зазнала позитивних наслідків обряду. Тоді екзорцизм треба повторити. Якщо поліпшення помітне, то рано чи пізно під час екзорцизму виникнуть визначені прояви. Дуже корисно звертати увагу на зміну проявів під час наступних екзорцизмів. Якщо прояви поступово змінюються і стають щораз слабшими, то це свідчить про початок оздоровлення. Натомість якщо вони посилюються, і можна помітити їх цілком непередбачувану різноманітність, то це означає, що приховане зло поволі виходить назовні, а відступати воно почне тільки-но тоді, коли повністю проявиться.

Після таких роздумів можна зробити висновок, що нерозсудливо чекати та здійснювати екзорцизм щойно тоді, коли помітні безсумнівні прояви одержимости. Якщо здійснення екзорцизму ставити у залежність від проявів, які найчастіше виникають щойно під час його проведення або ж після закінчення, то це є ознакою цілковитої відсутности досвіду екзорциста. Я стикався з випадками, коли треба було здійснити екзорцизм, щоб зло проявилося у всій своїй повноті. Не треба звужувати дослідження проявів в цій сфері до загально прийнятих прикладів. Досвідчені екзорцисти знають найрізноманітніші форми проявів одержимости. Екзорцисти добре знають три ознаки одержимости, про які написано в «Ритуалі»: промовляння чужими мовами, надлюдська сила, знання прихованих справ.

Хочу додати, що не завжди цілком упевнено можна розпізнати присутність злого духа. Існують випадки, коли екзорцист почувається збентеженим і невпевненим. Так діється тоді, коли доводиться мати справу з особами, які водночас є психічно хворими і зазнають впливу злого духа. У такому разі необхідна консультація психіятра. Отець Кандідо часто запрошував професора Маріяні, ординатора відомої римської клініки психічних захворювань, до участи в екзорцизмі. Професор Маріяні також запрошував о. Кандідо у клініку для співпраці, коли йшлося про особливо складні випадки психічних хвороб.

Коли я чую, як деякі сучасні богослови вважають великою новизною твердження про те, що розумові хвороби можна переплутати з одержимістю, то у мене це викликає посмішку. Деякі психіятри та парапсихологи висувають подібні припущення і переконані, що відкрили Америку. Тимчасом як уже 1583 року в декретах Синоду в Реймс Церква стверджувала, що деяка поведінка осіб, що насуває думку про одержимість, може бути лише проявом тієї чи іншої розумової хвороби. Та тоді психіятрія ще не існувала, а богослови вірили в Євангеліє.

Крім встановлення діягнозу, екзорцизм також має лікувальну мету, тобто звільнення особи від стану, в якому вона перебуває. І тут часто розпочинається важкий і довгий шлях. Потрібна співпраця одержимої особи з екзорцистом. Та найчастіше це неможливо, бо особа, на яку впливає злий дух, повинна довго молитися, а вона не може; повинна часто приступати до святих таїнств, натомість не робить цього; щоб піти до екзорциста і піддатися екзорцизмові, їй треба перемагати перешкоди, які видаються нездоланними. Тому такій особі потрібна допомога і підтримка, а насправді її ніхто не розуміє.

Скільки часу треба, щоб вилікувати особу, на яку діє злий дух? На це запитання ніхто не знає відповіді. Це Бог вивільняє, діючи з божественною свободою, хоча, безперечно, молитви Церкви також мають значення. Узагальнюючи, можна ствердити, що потрібний час залежить від початкової сили одержимости і від кількости днів, що минули від її початку до екзорцизму. У моєму служінні був випадок, коли привели дівчину, що була біснувата впродовж кількох днів. Вона поводилася, як шалена: копала, гризла, драпала. Достатньо було п’ятнадцяти хвилин екзорцизму, щоб цілковито звільнити її від впливу злого духа. У перший момент вона впала на землю ніби мертва. Мені пригадалася подія, описана в Євангелії, коли Ісус визволяє хлопця від злого духа, якого не могли вигнати Його учні. Через кілька хвилин дівчина прийшла до тями, бігала по подвір’ї і бавилася зі своїм братом.

Такі випадки трапляються дуже рідко, коли вплив злого духа незначний. Найчастіше екзорцистові доводиться мати справу зі складними випадками. Сьогодні про екзорцистів майже ніхто не думає. Наведу вам типовий приклад. Ось у дитини помітили деякі дивні прояви поведінки; батьки не звертають на це жодної уваги, вважаючи, що не відбувається нічого важливого. Потім, коли прояви дивної поведінки загострюються, батьки звертаються до лікарів, спочатку до одного, потім до іншого, та це не приносить жодних позитивних результатів.

Якось до мене прийшла сімнадцятирічна дівчина, яка вже побувала в найбільших клініках Європи. Врешті-решт, порадившись і приятелем, вона дійшла до висновку, що йдеться про хворобу неприродного походження, тому вирішила шукати допомоги у якогось чарівника. З того моменту прояви її хвороби посилилися. І лише випадково, не знаю, після чиєї поради, дівчина звернулася до екзорциста. Однак уже минуло багато років, і хвороба добряче «закоренилася» в ній. Тому в першому екзорцизмі слушно йдеться про «викорінення та змушення до втечі» злого духа. У такому випадку треба здійснити багато екзорцизмів, а часто навіть повторювати їх упродовж років, і не завжди завдяки цьому вдасться дійти до цілковитого звільнення людини від злого духа.

Отож, повторюю, що час оздоровлення залежить від Бога. Велику роль відіграє віра екзорциста та віра особи, над якою здійснюють екзорцизм. Також допомагають молитви особи, яку уздоровлюють, а також молитви її родичів та інших осіб, особливо монахів та монахинь, парохіяльних спільнот та молитовних груп, які просять про звільнення. Також допомагає вживання з вірою екзорцизмованої або бодай освяченої води та екзорцизмованої соли. Екзорцизмувати воду, єлей та сіль може кожен священик. Однак це має бути священик, який вірить у те, що робить, і знає, що для цього в «Ритуалі» існують спеціяльні благословення. Такі священики є рідкістю…У подальшій частині книжки я ще повернуся до цієї теми.

Основне значення для кожної особи має прийняття таїнств та життя згідно з Євангелієм. Важливо молитися на вервиці, молитися до Богородиці; великою поміччю також є звертання до ангелів та святих; доброчинний вплив мають прощі до святих місць, які часто є місцями, що їх Бог обрав для звільнення людей від злого духа, адже саме це діється під час екзорцизмів. Господь дає нам щедрі засоби благодати, і лише від нас залежить, чи ми це використаємо. Коли Євангеліє розповідає про те, як сатана спокушував Ісуса, то виразно наголошує на тому, що кожного разу Ісус Христос відкидає злого духа з допомогою слів Святого Письма. Боже Слово має велику силу. Дуже корисною є й похвальна молитва, а також наші спонтанні молитви і молитви зі Святого Письма: похвальні псалми та гімни та честь Бога.

Треба ще раз наголосити на тому, що успішність дії екзорцизму зобов’язує екзорциста до великої покори, адже дає йому змогу відчути свою незначимість та те, що лише Бог може уздоровити. Це Він піддає екзорциста і особу, над якою здійснюється екзорцизм, важким випробуванням, які призводять до знеохочення; помітні позитивні наслідки виникають повільно і вимагають неабияких зусиль. Взамін на це можна відчути великі духовні плоди, які частково допомагають зрозуміти, чому Бог допускає настільки болісні випробування на долю людини. Йдемо в напівтемряві віри, але усвідомлюємо, що прямуємо до світла.

 Тут я прагну наголосити на захисному значенні святих образів, які носить конкретна особа, або ж які є в різних місцях: на дверях будинку, у спальнях, їдальні або в місці, де збирається родина. Святий образ, ікона, не є поганським талісманом, який приносить щастя. Він є символом необхідности наслідування особи, яка на ньому зображена, і захисту, про який просимо. Під час відвідування та освячення помешкань на вхідних дверях мені часто доводиться бачити підкову, а в помешканнях бачу щораз менше ікон. Це велика помилка.

Я також хочу пригадати, що св. Бернард зі Сієни на завершення місій, які він вів, заохочував родини, щоб вони вішали на вхідних дверях медальйон зі скороченням імени Ісуса (JHS, тобто Jesus Hominum Salvator: Ісус – Спаситель Людей).

Часто я дуже виразно відчував, що медальйончик, який людина носить на шиї, має благотворний вплив. Якби я хотів говорити про медальйончик, поширений у світі після об’явлення Пресвятої Богородиці св. Катерині Лябуре (це відбулося в Парижі 1830 року), і якби я хотів говорити про благодаті, які отримує людина за посередництвом звичайного медальйончика, то ніколи не закінчив би цієї розповіді. Про це можна прочитати у багатьох опрацюваннях, які детально описують такі випадки.

Одним із найвідоміших випадків одержимости, який наводять у багатьох книжках, де зібрані правдиві історичні факти, є розповідь про двох братів Бурнерів з Ілфурту (Ельзас), які були звільнені від цього страждання після здійснення низки екзорцизмів 1869 року.

Отож, одного дня, внаслідок великого впливу злого духа, мав перевернутися фаетон, в якому їхав екзорцист у товаристві єпископа та черниці. Злий дух не міг виявити свого задуму, оскільки в момент виїзду візникові дали медальйончик зі зображенням св. Венедикта, щоб його охороняв, а чоловік з побожністю сховав його до кишені.

На завершення хочу процитувати два фрагменти, які Катехизм Католицької Церкви присвячує екзорцистам. Якщо читати їх по черзі, можна помітити логічний зв’язок у змісті.

У 517 номері, де йдеться про Христа-Відкупителя, згадано про оздоровлення та екзорцизми, які Він здійснював. Пунктом виходу є те, що здійснив Ісус.

У 550 номері стверджено, що прихід Царства Божого є поразкою царства сатани. Наведено слова Ісуса: «Коли ж я Духом Божим виганяю бісів, то прибуло до вас Царство Боже» (Мт. 12, 28). І це є остаточною метою екзорцизмів: через визволення біснуватих проявляється цілковита перемога Христа над володарем цього світу.

Два наступні параграфи стосуються подвійної ролі екзорцизмів. Тут ідеться, з одного боку, про складову частину таїнства хрещення, з іншого – про силу, яка визволяє одержимих. У 1237 номері згадано, що хрещення означає визволення від гріха і від спокусника, тобто диявола, тому під час хрещення промовляємо один або кілька екзорцизмів над хрещеником, який виразно зрікається сатани. У 1673 номері стверджено, що Церква публічно і силою своєї влади просить в ім’я Ісуса Христа, щоб якась особа чи предмет були захоронені від напасті Злого і вільні від його панування. Отож, екзорцизм має на меті вигнання злих духів, або звільнення людини від їхнього демонічного впливу.

Також хочу наголосити на важливости цього номера, який доповнює прогалини у «Ритуалі» та Кодексі Канонічного Права. Йдеться не лише про звільнення осіб, а й предметів (загальне визначення, яке може охоплювати помешкання, тварин, речі…) від злого духа. Також застосовуємо екзорцизм не лише до одержимости, а й до демонічного впливу.

Розповідь екзорциста

Фрагмент взято із книги Ґабріеля Аморта, головного екзорциста Ватикану, «Розповідь екзорциста»

Рік видання: 2013

Формат: 145х200
Палітурка: м'яка
Кількість сторінок: 192

Кожен із нас мусить пам`ятати, що зло є; воно може проникнути всюди. Якщо не звертатимемо уваги на сатану, то ніколи не зрозуміємо величі Відкуплення.

Щоб визволитися від одержимості злим духом, треба звертатися до священиків-екзорцистів, а не, як це часто буває, до ворожок чи ясновидиць. Така основна думка книжки Ґабріеля Аморта. Автор подає основні правила боротьби зі злом, наводить багато прикладів із власного досвіду праці екзорциста.

Де придбати:

1. Скориставшись послугою «Книга-поштою»: а/с 808,м. Львів, 79008;
2. За допомогою електронної пошти: bookshop@svichado.com;
3. На сайті «Свічадо».
4. За телефоном (067) 37-00-452, (032) 244-57-44;
5. У крамницях «Свічадо»: м. Львів, вул. Лисенка, 2; м. Київ, вул. Покровська, 6, ст.м. «Контрактова площа». Запитуйте також у парафіяльних крамницях.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Збір на існування CREDO
Зібрано Залишилося зібрати
13660грн
65435грн
Потрібно зібрати
79095грн
Залишилося
7днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: