«Тоді Він каже до них: закиньте лише сіті праворуч від човна, то знайдете. І закинули, та неспроможні були вже і витягнути їх: така була там сила риби».
Всі сварять соціальні мережі, намагаються якомога рідше заходити тощо. А на мою думку, соціальні мережі – диво дивне. Не віриться навіть, що так буває.
Написали про те, що лікарі госпісу їдуть на стажування до Лондона і потрібна допомога з перекладом – наступного дня отримали понад 50 листів від людей, які готові супроводжувати лікарів по Лондону і все перекладати. Написали, що потрібна термінова оказія до Тули – знайшлися четверо, які найближчими днями саме туди збираються, і взагалі їздять цим маршрутом регулярно, готові допомагати нашій підопічній дитині. Написали, що треба завезти протипролежневий матрац дівчинці в село в Липецькій області – і знайшлися люди, готові туди поїхати. А потім знайшлися люди, які мають дачу в сусідньому селі.
Написали, що діти мріють про айфони, айпади, фотоапарати – наступного ж дня все це вже було у госпісі, й не для однієї дитини, а з запасом: раптом завтра ще комусь захочеться, щоби часу на пошуки не витрачати. Через соцмережі що лиш не знаходиться за лічені години – акваріум і білети в цирк для хворої дівчинки, оказії в усі кінці світу (з Ганновера до Москви? – будь ласка, одразу п’ятеро їдуть, у різні дати. З Москви до Владивостока? – туди саме троє летять). З гітарою в госпіс 9 травня готові прийти чоловік 20.
Такі чудеса можливі тільки завдяки тому, що кожен з вас не проходить обік і готовий допомогти. Хоч би яка паскудна була сучасна політика, хоч би як вона відділяла людей одне від одного, але наші сіті не порвуться. Ми разом, і це величезна сила. Спасибі кожному з вас, хто відгукується на прохання й готовий щось безкорисливо робити для бідних і хворих. Не сваріть фейсбук та інші соціальні мережі, на читання яких іде купа часу. Інтернет, фейсбук – це просто інструмент, із допомогою якого створюється найреальніша і дуже потрібна усім мережа – мережа взаємодопомоги і взаємопідтримки.
«Пішов Симон Петро, витягнув на землю сіті, повні великої риби – сто п’ятдесят три! – і хоч стільки її було, сіті не прорвалися».
Із запису в фейсбуку Лідії Моніава, менеджера дитячої програми фонду допомоги госпісам «Віра», Москва.
Від редакції. Дякуючи всім, хто допоміг нашому сайту у відповідь на прохання про фінансову підтримку, нагадуємо, що зараз триває терміновий збір коштів на лікування від раку крові Володимира Тимощука.
фінансово.
Щиро дякуємо!
