Християни повинні поширювати сіль віри, надії та любові. З таким закликом звернувся Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він очолив учора, 23 травня, в каплиці Дому св.Марти. Зі Святішим Отцем, серед інших, молилися працівники Конгрегації для Східних Церков.
Під час проповіді Папа говорив про «присмак», який християни повинні вносити у своє життя та життя ближніх. Сіль, яку нам дає Господь, – це сіль віри, надії та любові. А ми повинні подбати про те, щоб ця сіль, дана нам з упевненості в тому, що Ісус помер і воскрес, аби нас спасти, «не втратила смаку, не стратила своєї сили». Але це не для того, щоб її зберегти, тому що сіль, закрита в посудині, нічого не дає.
Сіль має сенс тоді, коли її додається, щоб приправити страви», – сказав Святіший Отець, вказуючи, що сіль віри, «яку ми отримали, призначена на те, щоб її віддавати, щоб приправляти нею». Бо інакше вона звітріє і стане непотрібною. «Тому, – закликав він, – ми повинні просити в Господа благодаті не стати християнами зі звітрілою сіллю».
«Коли сіль використовувати правильно, то її смаку не відчувається… Відчувається смак кожної страви», – вів далі Папа. Подібно, як сіль сприяє тому, щоб смак страви ставав кращим, однак збереженим, зауважив Папа, також і коли ми «звіщаємо віру» – ті, хто отримує благовість, отримують її «згідно зі своїми особливостями». «Християнська самобутність, – сказав він, – не є одноманітністю! Вона приймає кожного таким, яким він є, його особистість, якості, культуру, і залишає його з цим, тому що це – багатство. Але додає йому щось більшого: додає смаку!»
За словами Святішого Отця, саме такою є сіль, якою ми повинні ділитися, А це також означає «виходити назовні з посланням, із тим багатством, яке маємо». А щоб ця сіль не псувалася, ми повинні насамперед ділитися нею, віддавати її на служіння ближнім. По-друге, для цього потрібне спілкування з Автором, Творцем солі, бо неможливо її «зберігати», лише ділячись нею через проповідь: «треба молитви й адорації».
«І, таким чином, – підсумував Папа Франциск, – сіль зберігається, не втрачає свого смаку. Адоруючи Господа, переходимо від замкненості в собі самих до Господа, а завдяки звіщенню Євангелія – виходжу із себе самого, щоб нести благовість. Бо якщо не чинитимемо цих двох речей, щоб ділитися сіллю, то вона залишиться у баночці, а ми перетворимося на музейних християн. Тоді можемо хвалитися: ось вона, моя сіль, яка ж вона гарна! Я її отримав у Хрещенні, це те, що я тримав у Миропомазанні, під час катехизації…», але це буде «сіль без смаку, сіль, яка не діє».
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
