З роздумів о.Гжегожа Крамера SJ над закликами Літанії до Пресвятого Серця Ісуса.
Серце Ісуса, щедре для всіх, які до Тебе взивають, помилуй нас.
Я часто розмовляю з людьми. Під час таких особистих розмов у мені завжди виникає подив перед щедрістю Бога. Кожна людина, яка приходить до сповідальниці, чи монастирських дверей, чи пише до мене листи, – є для мене образом Його великої щедрості. Ця неймовірна інакшість кожного і кожної з нас – захоплює.
Розмови з Авраамом про потомство. Бог каже полічити зірки на небі або пісок на березі. Ну візьми порахуй це, і побачиш, який Бог щедрий. Бог тішиться своєю щедрістю. Давання, примножування, заклики розмножуватися, відтворювання моделей – і, однак, усе завжди різниться в деталях.
Покликання пророків, апостолів, сучасних бійців завжди має один спільний знаменник. Людина несподівано опиняється у центрі неймовірних подій. Когось це дивує, однак я переконаний, що не про цей подив ідеться Богові. Йому йдеться про те, щоб і ти побачив, як багато у твоєму житті покликань до речей великих і неймовірних.
Кожний день мого життя – інакший. Тільки коли я стаю неуважний, тоді мені здається, що день за днем такий само. Це подібне до сходження на гору. Можна піти на найвищу верхівку Татрів, за прекрасної погоди, з нічим не порушуваним видом, – і не побачити нічого, крім власної втоми та поту. Так само було у Кані, на весіллі. Ісус виявився дуже щедрим, цього вина було навіть забагато. Однак знали про це тільки деякі.
Щедрість вимагає уважності. Вимагає прикликання Бога. Звертання до Нього, тобто життя в уважності. То не так, ніби Бог добрий тільки для тих, які формально до Нього звертаються. Бо, як Він сам казав у Євангелії, сонце сходить над добрими і злими. Ті, хто до Нього звертається, не робить нічого іншого, як тільки розплющує свої очі на те, що вже у цьому світі є.
Щедрість Бога записана у твоєму чоловічому тілі, у силі, якою Бог нас обдарував, у відновленні наших сил, у здатності адаптуватися до різних умов, у тому, що серце мужчини, хоч і приспане цивілізацією, постійно рветься у далечінь, до будування власного світу.
Щедрість – це Божа хитрість, метою якої є будити нас до життя. Щедрість поєднана з усіма нашими почуттями і прагненнями. Вона живить неспокій, що його Бог вписав у наше серце. Він дав нам розум, щоб ми уміли розпізнавати прагнення і шукати їх доброго заспокоєння. Але дав Він нам його також і для того, щоб ми бачили й помічали Його щедрість.
Господи Ісусе, хочу Тебе просити про відкриті очі. Щоб Ти мене щодня заново будив до того, щоб я бачив Твою щедрість. Я хочу жити, а не абияк існувати, мов овоч. А вже знаю, що жити – це дозволити собі великі речі, дозволити собі бути щедрим у тому, щоб брати, давати, і щоби помічати.
Господи Ісусе, я хочу бути Твоїм учнем, – але учнем, який усвідомлює те, що діється довкола нього. Хочу не лише дивуватися, а й співпрацювати з Твоєю щедрістю, бути «джерелом» захвату для інших. Не щоб власну славу будувати, але щоб інших будити до життя. Їхнього власного життя.
Ісусе тихий і сумирний серцем, зроби серця наші подібними до Твого!
За матеріалами: deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
