«Йдучи до храму, ми повинні пригадувати свою власну історію, як Ісус мене зустрів, як Ісус крокував зі мною, як Ісус мене любить і благословить», – свою катехизу під час загальної аудієнції 26 червня Папа присвятив визначенню Церкви як храму.
Святіший Отець вказав, що слово «храм» наводить на думку будинок, будівлю, місце молитви, зустрічі з Богом. Пригадується історія ізраїльського народу, про яку розповідає Старий Завіт. Великий храм Соломона в Єрусалимі був місцем зустрічі з Богом на молитві; всередині храму знаходився Ковчег Завіту, знак присутності Бога серед людей. Ковчег вміщував Скрижалі Завіту, манну та посох Арона, нагадуючи, що Бог завжди був із Своїм народом, супроводжував його у мандрівці, спрямовував його кроки. «Храм пригадує цю історію, – сказав Папа. – Також і ми, йдучи до храму, повинні пригадувати свою власну історію, історію кожного з нас, як Ісус мене зустрів, як Ісус крокував зі мною, як Ісус мене любить і благословить».
Те, що було прообразом у древньому Храмі, вказав Єпископ Риму, силою Святого Духа здійснилось у Церкві. Церква – це «Божий дім», місце присутності Бога, де ми можемо знайти і зустрінути Господа. Церква – це Храм, де мешкає Святий Дух, Який оживляє, провадить і підтримує. І якщо запитаємо, де можемо зустрінути Бога, де можемо увійти у спілкування з Ним через Ісуса Христа, де можемо знайти світло Святого Духа, що просвічує наше життя, то відповідь буде одна – у Церкві. В Божому люді, між нами, що є Церквою.
Старозавітній Храм був споруджений людськими руками, вони прагнули збудувати «дім» для Бога, щоб мати видимий знак його присутності серед людей. З Воплоченням Божого Сина сповнилось пророцтво Натана, сказане до царя Давида: «Не цар, не ми «даємо дім» для Бога, але сам Господь «будує Свій дім», щоб замешкати між нами, як це записав святий апостол Іван у своїй Євангелії. Христос – це живий Храм Отця. Сам Христос будує Свій «духовний дім», Церкву, яка споруджена не з матеріального каміння, але з «живого каміння», яким є ми. Святий апостол Павло каже до християн з Ефесу, що вони «побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; на ньому ви теж будуєтесь разом на житло Бога в Дусі» (Еф 2,20-22). «Як це прекрасно! – наголосив Папа. – Ми є живим камінням Божої будівлі, глибоко з’єднані з Христом, що є каменем підтримки, і з’єднані також між нами. Ми не відокремлені, ми є Божим людом, цим є Церква: Божим людом».
Папа Франциск наголосив, що це Святий Дух із Своїми дарами накреслює різноманітність, багатство Церкви і з’єднує все і всіх, будуючи духовний храм, в якому не складаємо матеріальних жертв, але жертвуємо нас самих, наше життя. Церква не є сплетінням речей та інтересів, але Храмом Святого Духа, Храмом, в якому діє Бог, Храмом, в якому кожен із нас даром Хрещення є живим каменем. Це вказує, що ніхто не є непотрібним у Церкві. Всі ми потрібні, щоб будувати цей Храм! Ніхто не є другорядним. Всі однакові в Божих очах, всі ми рівні, всі ми є братами! Ніхто не є анонімним: всі ми творимо і будуємо Церкву. Але це запрошує нас замислитись також і над тим, що коли бракує цеглини нашого християнського життя, чогось не вистачає для краси Церкви. Всі ми повинні принести в Церкву наше життя, наше серце, любов, наші думки, нашу працю. Всі разом!
Далі Папа поставив запитання: «Як ми переживаємо те, що ми є Церквою? Чи ми є живим камінням чи, так би мовити, камінням втомленим, знудженим, байдужим? Християнин повинен бути жвавим, радіти з того, що він є християнином! Чи відкриваємось на дію Святого Духа, щоб бути активною частиною наших спільнот, чи замикаємось у собі самих, кажучи: я дуже зайнятий, це не моє завдання»?
«Нехай Господь дасть нам Свою ласку, Свою силу, щоб ми були глибоко з’єднаними з Христом, наріжним каменем, пілястром, каменем підтримки нашого життя і всього життя Церкви. Молімось, щоб оживлені Його Духом, ми завжди були живим камінням Його Церкви», – закінчив Папа Франциск свою катехизу під час загальної аудієнції 26 червня.
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
