Погляд

«Усі боги язичників — біси»

18 Серпня 2013, 12:18 7945
ацтеки

«Omnes dii gentium daemonia», «усі боги язичників то біси» (Пс 96, 5 у перекладі Вульгати). Ми знаємо цей вираз у теорії, але нам, які зросли у романтичній ревізії древніх культур Європи, не так легко його зрозуміти.

Відважні у своїй неприступній величі аси, витончені й мудрі олімпійці, навіть лукаві божки фінно-угрів, що підморгують із кущів, ну і вже, звичайно, «рідні» слов’янські боги з солом’яним волоссям, у яскраво вишитих полотняних сорочках, які ступають безкраїми полями! — які ж то демони?

Набагато краще, я би сказав — рельєфніше цю нехитру істину видно, коли прокрутити глобус.

13 серпня 1521 року впав після 70-денної облоги Теночтітлан, столиця імперії ацтеків. До речі, завоювали його не так іспанці (їх у Кортеса було всього близько тисячі, й половина, якщо не більше, загинули), як воїни союзних індіанських народів під їхнім командуванням, насамперед — тлашкальтеки. У них, розумієте, були свої причини не любити ацтеків: Тлашкала зберігала свою незалежність від ацтекської імперії, яка оточувала її зусібіч, але платнею за це були регулярні «квіткові війни», ритуальні бої, влаштовувані задля того, щоб захопити полонених для жертвоприношення.

Власне кажучи, спочатку полонених вистачало й так: упродовж трьох чвертей XIV і половини XV століть ацтеки провадили цілком успішні завойовницькі війни; але до 1450 року їм уже не залишилось кого завойовувати. Голод, який стався того року, звичайно ж, був сприйнятий як незадоволення богів тим, що потоки жертовної крові обміліли, внаслідок чого й було вирішено залишити Тлашкалу, Уешоцінко і Чолулу такими собі «резервуарами» запасної крові. Вочевидь таке життя за 70 років набридло тлашкальтекам, і допомогу Кортесу та його соратникам вони надали вельми активну. Але це вже дещо інша історія.

бог квітів

Веселий бог музики й танцю Шочіпіллі («Володар квітів»)

Ну то яким саме богам приносили жертви ацтеки, і взагалі — у що вірила ця велика й розвинена цивілізація, так жорстоко знищена немитими й жадібними завойовниками-християнами?

Чесне слово, створюється враження, що релігія мешиків (ацтеків) — то якась сатанинська пародія на католицьку віру. Було у них своє «хрещення»: за кілька днів після народження дитині влаштовували ритуальне обмивання, яке вважалося її новим, другим народженням. Лише після цього їй надавали ім’я. Була навіть своя «сповідь», але про це треба детальніше.

«Сповідалися» ацтеки раз за життя, і, як колись чимало християн, вони прагнули відкласти це «таїнство» на потім, якомога пізніше. «Сповідь» не тільки відпускала винуватцеві всі його гріхи, а й робила його непідсудним, ніякого земного покарання він більше нести не був зобов’язаний (очевидно, це все-таки стосувалося тільки тих учинків, що були скоєні раніше). Завідували цим «таїнством» два божества: Тескатліпока, оскільки він усе бачить, сам залишаючись невидимим і всюдисущим, і Тлацольтеотль, богиня хтивості й злочинного кохання, яку ще називали Тлаелькуані — «пожирателька нечистот»,  тобто «та, що відпускає гріхи», пише Жак Сустель. «Тлацольтеотль навіювала найзбоченіші бажання, і вона ж їх прощала. Вона змивала бруд, очищувала, вибілювала… і таким чином прощала». Тобто, ще раз, для розуміння: одна й та ж само богиня у них вводила людину в гріх і відпускала їй гріхи; інакше кажучи, ацтеки сповідалися сатані. А окрім цієї — вельми значущої — відмінності, у них було все, як у нас, аж до «печаті конфесіоналу» (жрець, якому все розповідали, не мав права говорити про це нікому, бо сказане розповідали не йому, а по секрету для божества). Була й своя покута, яка складалася з більш чи менш тривалих постів, принесення дарів Тлацольтеотль, різних самообмеженнях, а також зі скарифікації язика: язик надрізали і вставляли в рану до восьмисот (так!) колючок або соломинок.

Найчастіше ми уявляємо жертвоприношення у ацтеків так: полоненого кладуть спиною на камінь, жрець розпорює йому груди кам’яним ножем і вириває серце. «Але це була не єдина форма жертвоприношення, — пише той же Сустель, великий прихильник унікальної ацтекської культури. — Жінкам, приреченим на смерть на честь богинь землі, відрубували голови, коли вони танцювали, немовби не знаючи, що на них чекає; дітей, присвячених богові дощу Тлалоку, топили; жертв богові вогню кидали у вогнище, одурманивши йаутлі (вид наркотика); тих, хто уособлював собою бога Шіпетотека, прив’язували до чогось схожого на козли й прострілювали стрілами, після чого з них здирали шкіру, і в неї вбиралися жерці. У більшості випадків жертву наряджали, розмальовували і прикрашали так, щоб вона зображала бога, служіння якому звершувалося. Таким чином, сам бог гинув перед власним зображенням і в своєму власному храмі, як усі боги погодилися загинути у первісні часи заради спасіння світу. І коли, за деяких обставин, мав місце жертовний канібалізм, то віруючий у кривавому причасті «споживав плоть самого бога». Ну і що це, як не диявольська пародія на жертву Христа, на Євхаристію?

У різні місяці ацтекського року було прийнято звершувати різні жертвоприношення. Окрім перелічених способів, у місяць зідраної шкіри тлакашіпеуалістлі (кінець лютого — початок березня) влаштовувалися гладіаторські бої, у яких призначеному в жертву давали дерев’яну зброю, а проти нього виходили зі звичайною. У місяць дарування квітів тлашочімако (друга половина липня) жертву заморювали голодом у храмі або печері. До речі, автор фундаментальної «Загальної історії про справи Нової Іспанії» відзначає, що м’ясо дітей, принесених у жертву, їли їхні батьки. У руїнах Великої Піраміди Теночтітлана археологи знайшли 42 трупи: головно йдеться про хлопчиків близько шести років, причому у них усіх виявлено сліди абсцесів або кісткових інфекцій, вочевидь достатньо болючих, аби діти постійно плакали: їхні сльози мали зрошувати землю, щоби Тлалок зіслав дощ. Якщо ж діти не плакали, перед жертвоприношенням їм інколи виривали нігті.

Тлалок

Тлалок. Його зображали з совиними очима або колами у вигляді змій довкола очей

Єдиним культовим персонажем ацтеків, який не вимагав для себе людських жертв, був Кецалькоатль — легендарний вождь тольтеків: він «сильно любив своїх підданих і складав у жертву тільки змій, птахів і метеликів» (втім, у пізню епоху Кецалькоатлю також приносили людей у жертву). Однак він, після того як бог нічного неба Тескатліпокі вигнав його з країни своєю магією, залишив свою землю богам, які вимагали жертв. Ще раз: ацтеки приносили жертви богам не тому, що ці боги були до свого народу добрі, а тому, що це були страшні боги.

Розповідалося, що Кецалькоатль поплив по хвилях «небесної води», тобто Атлантичного океану. Верховний жрець і в певному розумінні «втілення» Кецалькоатля, Се-Акатль Накшітль Топільцін Кецалькоатль, який жив у ІХ або Х столітті, чи то сам мав бліде обличчя, чи то носив білу маску, щоби приховати спотворене обличчя, а також відпустив бороду. Не дивно, що бородатого блідолицого Кортеса багато хто міг прийняти за Кецалькоатля, який повернувся, — за своєрідного месію, що прийшов у світ визволити його від тиранії кривавих богів.

Не будемо надаремно ідеалізувати конкістадора, але очевидно, що принаймні у цьому розумінні очікування індіанців виправдалися. І я вже точно не маю наміру плакати за загиблою культурою ацтеків — культурою завоювань і поневолення, а головне — культурою поклоніння демонам.

Пам'ятник Кортесу

Пам’ятник Кортесу в Мехіко — Monumento al Mestizaje. Ернан Кортес (і з ним — іспанський лев), його «польова дружина» Малінелі Тенепатль, у хрещенні — донья Маріна, з орлом, який символізує народи Мексики. На передньому плані — Мартін Кортес на прізвисько «el Mestizo», одне з перших дітей від мішаних шлюбів між іспанцями та індіанцями. Хлопчик виріс в Іспанії й повернувся в Мексику вже чоловіком років сорока, разом зі своїми законнонародженими молодшими братами.

 

Олег-Михаїл Мартинов, hithlin.livejournal.com

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

історія

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity