Християни, які несуть допомогу в Північному Ківу, глибоко занепокоєні кризовою гуманітарною ситуацією в цій провінції Демократичної Республіки Конго.
У столиці провінції, місті Гомі, та на її околицях нині налічується понад мільйон осіб, більшість яких — біженці з територій, спустошуваних повстанцями. Вони розселилися у 30 наметових таборах, а також шкільних будівлях.
«Церква змушена заступати відсутню там державу, попри те, що не може, як держава, стягувати податки для гуманітарної допомоги», — сказав голова французького Карітасу (Secours Catholique) Франсуа Сулаж, який недавно відвідав Гому. Карітас тамтешньої дієцезії роздає через свої парафіяльні відділення харчі для біженців, надіслані Всесвітньої програмою харчування ООН, і будує місцеві водогони за співпраці з французьким Карітасом.
Своєю чергою, організація «Християнська допомога» (Christian Aid) провадить гуманітарну діяльність у трьох провінціях Демократичної республіки Конго, зокрема у північному та Південному Ківу і Маніемі. Там християни забезпечують питною водою та їжею понад 16 тисяч переселенців. Велика увага присвячується жертвам сексуального насильства.
Як повідомила Шанталь Даніельс, працівниця цієї організації, люди перебувають у постійному стресі від війн та втрати можливості заробляти на життя. Оптимізм населення дещо зріс після останніх перемог армії над партизанами з М23. Однак усе ще діють окремі озброєні групи. Одна з них, ADF-Nalu, атакувала місто Бені у Північному Ківу, звідки 66 тис. біженців перебрались до Уганди, а понад 24 тис. сімей (рахунок з початку року) подалися до конголезької провінції Маніема. Численні біженці прибувають із Північного Ківу, де відділення регулярної армії борються ще з одним збройним угрупованням, Mai Mai Raiya Mutomboki.
На охоплених воєнними діями територіях Рутшура і Ніарагонго неурядові організації останнім часом змушені обмежувати свою діяльність з причин безпеки. «Це серйозно ускладнює доступ сюди гуманітарним організаціям, — сказала Шанталь Даніельс. — Також це сильно відбивається на цивільному населенні, яке від початку конфлікту багато разів мусило полишати все, що в них було, ризикуючи, що їхні домівки будуть знищені, а майно та поля — пограбовані. Їх примушують до вибору між утечею, щоб урятуватися, у залишенням, аби захищати свої джерела утримання. На жаль, не схоже, щоби посварені угруповання могли сісти до столу перемовин, бо їхні інтереси протилежні», — додала працівниця «Християнської допомоги».
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
