Невдовзі після свого обрання Папа Франциск виявив занепокоєність ситуацією в США, де сестри-монахині увійшли в конфронтацію з Конгрегацією віровчення та попередником Папи Франциска — Бенедиктом XVІ.
1956 року в США місцеві — провінційні та дієцезальні — керівники жіночих чернечих конгрегацій за підтримки Святого Престолу об’єдналися в організацію, що мала б допомогти виконувати завдання та координувати зусилля. Після ІІ Ватиканського Собору більшість американських черниць дещо викривлено зрозуміли виголошений тоді заклик до оновлення. Вони почали дедалі відвертіше відкидати частини Вчення Церкви; втім, тоді це залишалося певною мірою непоміченим на загальному тлі. 1971 року організація змінила назву, ставши Конференцією лідерів богопосвячених жінок. На них звернули увагу лише після початку понтифікату Йоана Павла ІІ, якого КЛБЖ 1979 року офіційно попросила надати жінкам можливість стати священиками та єпископами. Папа тоді рішуче відмовив, а Конгрегація віровчення закликала американських монахинь дотримуватись католицького віровчення.
КЛБЖ залишила цей заклик без уваги і простувала власним шляхом. Їхнє бачення оновлення полягало у перегляді вчення Церкви у питаннях насамперед чернечих обітниць, сексуальності, моралі та церковної дисципліни. У 1980‑ті роки їхнє віддалення від католицької віри стало таким очевидним, що частина жіночих конгрегацій у США заявила про вихід із КЛБЖ і попросила Ватикан про дозвіл заснувати альтернативну структуру, більш вірну Магістеріумові Церкви — що й відбулося 1992 року.
Попри те, що, починаючи з 1960‑х років, чисельність монахинь у США скоротилась на 75%, КЛБЖ продовжувала полемізувати з єпископами та входити у тісні зв’язки із представниками рухів Нью-Ейдж та радикальними феміністками. Члени організації принципово відмовились від хабітів та критикують єпископів за «сексизм, відсталість, невміння визначати знаки часу, зраду ІІ Ватиканського Собору». 2007 року одна з сестер заявила, що «просунулась за межі Церкви та Ісуса». Це остаточно переконало Конгрегацію віровчення, що з американськими сестрами не все гаразд, хоч би як вони це заперечували. Починаючи з 2008 року відбувся шерег консультацій та розслідувань, результати яких довели до відома папи Бенедикта XVI. Згідно з доповідями, КЛБЖ займає позиції, що суттєво розходяться із Вченням Церкви щодо сім’ї, сексуальності, моралі, богопосвяченого життя та дисципліни у Церкві. Папа затвердив проект Конгрегації віровчення, згідно з яким КЛБЖ зобов’язувалась провести докорінну реформу.
Архиєпископ Пітер Сартейн, призначений на сьогоднішній день Апостольским делегатом до КЛБЖ із правами керівництва реформою в цій інституції, висунув програму з п’яти пунктів, що повинна допомогти американським монахиням увійти у згоду з Святим Престолом. Ця програма включає перегляд статутів, календарних планів, засобів формації та повернення Літургії Годин і Святої Меси в центр подій і заходів, організовуваних КЛБЖ. Минулого року архиєпископа Сартейна не запросили на щорічне засідання організації, заявивши про «небажаність і недоцільність його присутності». Незважаючи на те, що минув уже рік, програма, запропонована ним, не виконується. У серпні цього року арх. Сартейн таки був присутній на щорічному зібранні КЛБЖ, де звернувся до черниць на закритому засіданні. За наявною інформацією, американські сестри не збираються приймати план реформ, запропонований Святим Престолом. Екс-голова КЛБЖ Патрісія Фаррелл заявила, що КЛБЖ, яка представляє 80% американських монахинь, може відмовитись від канонічного статусу в Церкві, якщо знайде вимоги Святого Престолу «такими, з якими не можна погодитись».
Єдине тіло Церкви знову хворіє через людську самовпевненість: мовляв, ми краще за Апостольський Престол знаємо, як служити Богові. Як завжди, зрештою все ризикує закінчитися на служінні іншому богові.
Молімося за зцілення Тіла Христового.
фінансово.
Щиро дякуємо!
