23 вересня Католицька Церква згадувала святого отця Піо, монаха-капуцина. Нетлінні останки святого, відомого як Падре Піо з П’єтрельчіни, було виставлено для вшанування вірними з 1 червня ц. р.
Через 45 років після смерті Падре Піо так само люблять і вшановують тисячі віруючих, і в італійському монастирі Сан-Джованні-Ротондо відбулося відзначення його літургійного спомину. Урочисту св. Месу очолив Мікеле Касторо, архиєпископ Манфреддонії, Вієсте і Сан-Джованні-Ротондо. Після богослужіння вулицями містечка пройшла процесія з новою статуєю о. Піо, яку недавно благословив Папа Франциск.
Головний редактор журналу «Дослідження про о. Піо» о. Лучано Лотті розповів про актуальність особистості цього знаменитого святого.
«Нам пощастило мати в наші дні такого чудового Папу Римського, який закликає нас виходити назовні для євангелізації, — зокрема, сказав він. — Я певен, що саме Падре Піо може надати особливого змісту несення Доброї Новини — євангелізації, яка виходить від Євхаристії. Отець Піо часто казав своїм друзям, які збиралися кудись їхати: почекай, поїдеш завтра. Для нього важливо було, щоб вони спершу взяли участь у Євхаристійній жертві св. Меси, а вже потім вирушали з монастиря, як ніби в місії щоденного входження у життя. Падре Піо йшов на окраїни, на периферії людських сердець зі всієї своєю категоричністю та вірністю Богові, вимагаючи від інших того самого. Він вирушав на окраїни людського серця, які все ще закриті для повної відповіді. Ми називаємо їх «периферіями», бо найважливіші й насущні проблеми ми нерідко витісняємо на окраїну. Отець Піо прагнув іти саме вглиб людської проблеми й намагався її вирішити з допомогою зустрічі з Богом.
Це дуже цікаве спостереження: попри те, що Падре Піо майже не виходив із монастиря (хоча, звичайно, завдяки винятковому дарі білокації він побував у різних частинах світу), він повсюди зумів представити Бога цілком сучасним способом: через зображення та спілкування. Всім своїм життям о. Піо представляв людям істинний образ Христа, нерозлучного з усіма, хто на землі страждає. В одному зі своїх листів він писав, що «скинув би з себе все, аби лиш іти служити потребуючим». Він також часто повторював, що «не треба ніколи й нічого питати про милосердя. Його треба звершувати, тільки й усього».
Головний редактор журналу відзначив, що цими днями до Сан-Джованні-Ротондо привезли статую, яку 18 вересня у Ватикані благословив Папа Франциск. У цій скульптурі одразу впадає в очі привітна усмішка святого з П’єтрельчіни.
Отець Лучано відзначив: говорячи про Падре Піо, часто згадують його безкомпромісність у служінні сповідника. «Безсумнівно, він вимагав вірності Богові, але насамперед був людиною, яка з теплою усмішкою, а інколи і з дружніми обіймами давала відчути люблячу присутність Бога, котрий стоїть поруч із грішником, що вирішив посповідатися. Отець Піо зігрівав людські серця насамперед прекрасним, добрим і мирним ставленням, яке дуже наближало людей до Бога. Він був зовсім простою людиною, нерідко привертав інших до себе дотепними жартами і зауваженнями. Є багато спільного в тому, як це робить Папа Франциск: обіймаючи, перебуваючи поруч, зі щирістю й теплотою».
За матеріалами: Радио Ватикана
фінансово.
Щиро дякуємо!
