Ініційована Папою Франциском реформа Римської курії і Церкви однозначно не буде завершена в наступному році і, за словами гондураського кардинала Оскара Родрігеса Марадьяга, триватиме роками.
До роботи по реформі, звісно, повинні приєднатися куріяльні експерти. 1–3 жовтня у Ватикані на засіданні Ради кардиналів, координатором якої є архиєпископ Тегусігальпи, було порушено питання колегіальності в контексті проведення Синодів Єпископів.
Рада кардиналів роздумувала, яким чином Собори можуть бути більш інтерактивними, розповів кардинал Марадьяга, і поділився, що значну роль тут може відіграти активніше використання інтернету. «Це цікаво, але синодальність є одним з аспектів, що не були сильно розвинені після II Ватиканського Собору», — сказав він.
Тема сімейного душпастирства поки не розглядалася на конференції, але це ще попереду, додав ієрарх.
Латиноамериканський кардинал обережно прокоментував ідею введення нової посади «модератора Римської курії», яка обговорювалася кардиналами в березні 2013 перед конклавом. «На точне визначення цієї функції поки ще не прийшов час», – сказав ієрарх. Те ж стосується і припущення про злиття ватиканських дикастерий. Пропозиція створити свого роду ватиканське «Міністерство фінансів» Рада кардиналів не обговорювала. З цього питання треба дочекатися висновку відповідних комісій. Це ж стосується і справи Ватиканського банку.
Кардинал Марадьяга відхилив спекуляції щодо Третього Ватиканського Собору. Другий Ватиканський Собор ще занадто мало відомий. Собор не повинен полягати в ухвалені лише деяких текстів, але в прийнятті всіх його документів. «Я думаю, що Третій Ватиканський Собор, або він може називатися інакше, ще дуже далеко. Як і раніше на першому місці стоїть велика робота з реалізації II Ватиканського Собору», — сказав кардинал Марадьяга італійській газеті.
Нагадаємо, власноручне розпорядження Папи Франциска про створення Ради Кардиналів було оприлюднене у Ватикані 30 вересня. У цьому документі Папа нагадує, що серед побажань, висловлених під час підготовчих зустрічей кардиналів перед Конклавом, було переконання в необхідності створення групи, яка би складалася з членів єпископату, що походять з різних кінців світу, з якими Папа міг би радитися, «як індивідуально, так і колективно», щодо особливих справ.
За матеріалами: Католицький Оглядач