Під час сьогоднішньої загальної аудієнції Святіший Отець пояснив, що означають слова, що Церква є апостольською.
Він вказав, що виходить з учення Апостолів, із влади, якої їм уділив сам Христос. Крім того, Церква зберігає і переказує вчення, почуте від апостолів. І ще вона сама послана, аби проголошувати Євангеліє цілому світу. На площі св. Петра папську катехизу вислухали близько 70 тис. вірних.
Ось повний текст папської катехизи.
Дорогі брати і сестри, добридень.
Коли ми промовляємо наше сповідання віри, то кажемо: «Вірую в єдину, святу, вселенську і апостольську Церкву». Я не знаю, чи замислювались ви коли-небудь над значенням виразу «Церква є апостольська». Може, ніколи; а може, інколи, прибуваючи до Рима, ви думали про значення святих апостолів Петра і Павла, які тут віддали свої життя через те, що несли та свідчили Євангеліє. Але йдеться про щось більше.
Визнати, що Церква є апостольською, означає підкреслити її глибокий, конститутивний зв’язок з апостолами, з цією маленькою групою із дванадцятьох чоловіків, яких Ісус певного дня покликав до себе, покликав поіменно, аби вони залишилися з Ним і щоб Він міг їх висилати для проголошення вчення (пор. Мк 3, 13‑19). «Апостол» це, фактично, грецьке слово, яке означає «посланий, висланий». Апостол — це людина, яку послали, аби вона щось зробила. Це сильне слово, а апостоли були вибрані, покликані та послані Ісусом, аби продовжувати Його справу: це означає, щоб вони молилися — бо ж першою апостольською справою є молитва; і по-друге, щоби проголошувати Євангеліє. Це важливо, бо коли ми думаємо про апостолів — думаємо, ніби вони були послані виключно для того, щоби звіщати Євангеліє, робити так багато справ; але при початках Церкви виникла одна проблема. Вони бо чинили багато речей, так, що з плином часу вже не давали всьому ради. Тому вони настановили дияконів, аби самим мати час на молитву і проголошення Слова Божого. Коли ми думаємо про наступників апостолів, єпископів, усіх єпископів — також і Папа це єпископ, — то маємо замислитися, чи цей наступник апостолів, по-перше, молиться, а по-друге — чи проголошує Євангеліє. Саме це означає бути апостолом. Саме з цього погляду Церква — апостольська. Кожен з нас, якщо ми хочемо бути апостолами, — як я це зараз пояснив, маємо поставити собі питання: чи я молюся про спасіння світу? Чи я проголошую Євангеліє?
Саме це і є апостольська Церква. Це наш конститутивний зв’язок з апостолами.
Виходячи саме з цього, я б хотів коротенько підкреслити три значення прикметника «апостольський» стосовно Церкви.
1. Церква — апостольська, оскільки спирається на вчення та молитву Апостолів, на владу, яку їм уділив сам Христос. Святий Павло пише до християн в Ефесі: «Ви співгромадяни святих і домашні Божі, побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем — сам Ісус Христос» (Еф 2, 19б-20). Він порівнює християн із живими каменями, які творять будівлю, що нею є Церква, а ця будівля спирається на апостолів як на колони; а скелею, яка все тримає, є сам Ісус. Без Ісуса Церква не може існувати. Без Ісуса немає Церкви. Чи ви це розумієте? Ісус є підставою Церкви, фундаментом. Апостоли жили з Ісусом, слухали Його слів, поділяли Його життя, а насамперед були свідками Його смерті й воскресіння. Наша віра, Церква, якої запрагнув Ісус, спирається не на якусь ідею, не на якусь філософію, а на самого Христа. А Церква, немов рослина, яка зростала протягом століть, розвинулася, принесла плоди; але її коріння міцно запущені в Нього, і фундаментальний досвід Христа, який мали Апостоли, вибрані й послані Ісусом, доходить аж до нас. Від тієї маленької рослинки аж до наших днів, на цілий світ.
2. Запитаймо себе, однак: як ми можемо з’єднатися з цим свідченням, як до нас може дійти те, що пережили апостоли з Ісусом, те, що вони від Нього почули? Ось друге значення терміну «апостольський». Катехизм Католицької Церкви стверджує, що Церква — апостольська, оскільки «зберігає і передає з допомогою Святого Духа, що живе в ній, вчення, святу спадщину, здорові слова, почуті від апостолів» (ККЦ 857). Церква крізь віки зберігає цей цінний скарб, яким є Святе Письмо, вчення, таїнства, служіння пастирів, так, що ми можемо бути вірні Христові та мати участь у Його житті. То як ріка, що плине історією: розвивається, повноводниться, але вода, яка тече, завжди є тією, що випливає із джерела, а цим джерелом є сам Христос. Він є Воскреслий, Живий, і Його слова не проминуть. Бо Він не проминає, Він — живий і «живущий», Він є тут поміж нами, чує нас, коли ми з Ним розмовляємо, — вислуховує нас, присутній у нашому серці, Ісус сьогодні є з нами! Саме це є красою Церкви: присутність Ісуса Христа поміж нами! Бо Ісус Христос завжди живий, оскільки Він воскрес! Чи думаємо ми коли-небудь, яким важливим є цей дар, що ним нас обдарував Христос, дар Церкви, де ми можемо Його зустріти? Чи думаємо ми коли-небудь про те, що то саме Церква у своєму шляху протягом століть — попри труднощі, проблеми, слабкості — переказує нам автентичне послання Христа? Дає нам певність, що те, у що ми віримо, насправді є тим, що переказав нам Христос?
3. Остання думка: Церква — апостольська, оскільки вона послана, аби нести Євангеліє всьому світові. Вона крізь століття продовжує ту саму місію, яку Ісус ввірив апостолам. Що ж сказав Ісус? — «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28, 19-20). Саме це Ісус велів нам робити. Я підкреслюю цей аспект місійної діяльності, оскільки Христос закликає всіх, аби «йшли» на зустріч з іншими, посилає нас, жадає від нас, щоб ми зрушилися з місця і несли радість Євангелія! Черговий раз поставмо собі питання: чи ми — місіонери у своїх словах, і зокрема у нашому християнському житті? Чи ми місіонери своїм свідченням? А чи ми християни, замкнені у своєму серці та по своїх храмах, «християни ризниці», християни виключно слів, але які живуть, мов погани? Це не докір. Це питання я так само скеровую до себе: який я християнин? Чи насправді я християнин через свідчення?
Церква має своє коріння у вченні апостолів — автентичних свідків Христа, але вона невпинно дивиться у майбутнє, добре усвідомлює, що вона послана, послана Ісусом, що вона місійна. Церква, яка замикається у собі та минулому, зраджує свою автентичність. Отож відкриваймо сьогодні всю красу та відповідальність буття Апостольською Церквою! І пам’ятайте, що Церква — апостольська, бо ж ми молимося, а це перше завдання, і проголошуємо Євангеліє своїм життям, а також словами.
Дякую.
За матеріалами: deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
