Змінили текст молитви Господньої. Поки що французи. По 17 роках завершено новий переклад Біблії, якою користуватимуться у франкомовних країнах.
За цієї нагоди змінено також і слова шостого прохання молитви «Отче наш». Французькою мовою вона звучала як «не піддавай нас спокусі». Це версія, яку використовувано від 1966 року. Вона постала на підставі перекладу, зробленого екуменічною комісією 1965 року.
Новий переклад увійде в літургію 2015 року. Він звучатиме як «не дозволь, аби ми увійшли у спокусу».
Як пояснює прес-секретар Конференції єпископів Франції єпископ Бернар Подвен, новий переклад має підкреслити єднання з Христом, який був спокушуваний у пустелі і який закликав учнів молитися, аби не впасти у спокусу. За такого підходу сила подолання спокуси виводиться з Бога.
Всі ці зміни мають привести до «очищення образу Бога»: Він не відповідає за зло та гріх. У старій версії звучить припущення, що то Бог нас може спокушати, вводити у спокусу, а отже, скеровувати до зла. Але й нова версія не виглядає аж такою прозорою, як би цього хотілося авторам перекладу, бо ж може знайтися хтось, хто скаже, що її падіння та гріх викликані тим, що Бог не уділив їй відповідної благодаті чи допомоги у спокушуванні. Попри те, що Його просили.
Я так думаю, що жодне тлумачення не усуне цієї двозначності.
Можливо, ключ до цього знайдеться у роздумах над природою випробування і спокуси, яких нерідко плутають. Святому Амвросію приписують думку, що Бог і сатана спокушають по-різному.
Старий Завіт наводить два такі взірцеві епізоди (навіть якщо вони мають, за деякими твердженнями, виключно літературний характер). Спокушання Єви і Адама сатаною і випробування, якому Авраам був підданий Богом. Сатана, спокушаючи людину в Раю, намагається зруйнувати образ Бога. Сам при цьому залишаючись немовби у тіні. Хоча вже у спокушуванні Ісуса (йдеться про останню, третю пропозицію злого) настає радикальне оголення суті спокуси: «мені поклонися».
Бог же, випробовуючи Авраама, взагалі не переймається існуванням сатани. Немовби того взагалі не було. Але й Старий Завіт не відмовляється від певної двозначності. Ми знаємо, що творчий акт Бога описаний дієсловом, яке у Біблії зарезервоване виключно для Бога. Тоді, коли Він створює світ, і коли створює Ізраїль. Але вже слово, яким названо випробування, що його Бог зіслав на Авраама, є терміном, який описує діяльність Бога і людини. Це не слово, яке було би зарезервоване як термін виключно стосовно Бога.
Межа між спокусою та випробуванням тонка, і її розпізнання залежить від глибини людини та її вслуховування у голос Бога. Таки, певно, до цього зводиться суть молитви: вслуховуватися в голос Бога.
Адам Блищ CR, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
