Заклик бути істинними синами Дона Боско, завдяки вірному послухові богопосвяченому життю в радості, у праці, у спільноті, у виховательській ревності, — ось головні риси послання, яке залишив по собі блаж. Стефан Сандор.
На це звернув увагу префект Конгрегації у справах канонізацій кард. Анджело Амато у проповіді 19 жовтня ц. р. під час беатифікації в Будапешті цього угорського салезіяанського брата (т. зв. коад’ютора), який загинув мученицькою смертю в комуністичному ув’язненні 1953 року.
Урочисту беатифікаційну св. Месу на площі перед столичною катедрою співслужили з префектом, зокрема, архиєпископ Будапештсько-Естергомський і Примас Угорщини кардинал Петер Ердьо, Генеральний настоятель салезіянів о. Паскаль Чавес Вільянуева, інші салезіянські ієрархи: архиєпископ Станілав Гочевар із Бєлграда і єпископ Енріко Даль Коволо, ректор Папського Латеранського університету, а також Апостольський нунцій в Угорщині архиєпископ Альберто Боттарі де Кастелло. Були присутні представники державної влади з президентом Яношем Адером на чолі.
Кардинал Амато, який від імені і за повноваженням Папи очолив обряд і який сам ж салезіянином, зазначив, що новий блаженний відзначався дуже доброю професійною підготовкою, завдяки чому міг готувати прекрасних фахівців — друкарів, і за це його учні дуже любили. А мучеництво, яке стало його уділом, було найвищим свідченням віри, надії та любові, додав гість із Ватикану. Він підкреслив, що послання блаж. Стефана має велике значення для нинішніх християн, зокрема наймолодших.
Беатифікація Стефана Сандора, «чиє ім’я нагадує про християнського першомученика, є даром Божим для шляхетного угорського народу, для Товариства Салезіянів і для всієї Церкви», — сказав далі кардинал Амато. Він звернув увагу, що «якщо релігійне переслідування утворює прірву між людськими істотами, то мученики своєю жертвою будують мости братерства, прощення і прийняття».
Особливо важливе у посланні нового блаженного є заклик, скерований до братів-салезіянів, аби «були істинними синами» свого засновника. Стефан був «молодим ентузіастом свого покликання як салезіянського коад’ютора», про що свідчать його слова, коли він просив про перші обіти, підкреслив кардинал. Він також зазначив, що учні блаженного «згадують із подивом його заохочування добре переживати Євангеліє». Він був слушно переконаний, що молоді послідовники потребують не тільки опанування друкарського фаху, а й духовного виховання, і тому допомагав їм у вільний час. У своєму ораторії він мав групу 50–60 молодих учнів і підмайстрів, які утворили колиску салезіянських покликань.
Карлинал Амато зазначив, що кожному салезіянину блаж. Стефан нагадує своїм мучеництвом, що «богопосвячене життя є справжнім білим мучениством, яке щодня здійснюється у вірності Євангелії та харизмі [Товариства]». Це бо не «імпровізований героїчний акт», а плід постійного віддавання себе. Коли в умовах комуністичного режиму Стефан Сандор був ув’язнений, безпідставно звинувачений і підданий тортурам, він волів утратити життя, аніж віру чи зректися свого покликання, і це є великим свідченням, яке він залишив нинішнім поколінням.
Стефан (Іштван) Сандор (1914—1953) походив із Центральної Угорщини, з міста Сольнока. Він рано відкрив у собі чернече покликання і, попри початковий спротив батьків, вступив 1963 року до салезіянів, складаючи 1940 року перші обіти, а 1946-го вічні як коад’ютор, тобто брат у спільноті, без священицьких свячень. Працював у салезіянській поліграфічній школі, навчаючи молодих хлопців друкарського фаху. Прагнення переказувати професійні знання він поєднував із турботою про розвиток духовного та релігійного життя своїх учнів. Під час ІІ Світової війни служив у війську, а 1945 року навіть потрапив до американського табору військовополонених. Незабаром повернувся на батьківщину, стараючись відбудувати зруйновану школу і каплицю.
Однак швидко розпочалися комуністичні антицерковні репресії, і молодий коад’ютор був змушений переховуватися. При цьому він, наскільки лиш це було можливе, провадив формаційно-виховну діяльність. Йому вдалося під іншим прізвищем знайти роботу в друкарні у Будапешті, але вже в липні 1952 року служба безпеки арештувала його просто на місці праці, й відтоді по ньому не було жодної чутки. Зі знайдених пізніше документів випливає, що на сфабрикованому судовому процесі його засудили на смерть через повішення. Вирок виконано 8 червня 1953 року.
Беатифікаційний процес на дієцезіальному рівні тривав у 2006–2007 роках, а декрет про мучеництво затвердив Папа Франциск 27 березня ц. р.
Стефан Сандор є четвертим угорцем, беатифікованим як мученик, і третім мучеником за віру в комуністичний період.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
