Рівно 50 років тому, 22 листопада 1963 року, помер Клайв Стейплз Льюїс, англійський письменник, історик, філософ і теолог.
Його книжки багато разів перекладено, адаптовано та використано для творів на радіо, в телебаченні, у театрі та кіно. Знаний він також і за своїми релігійно-філософськими фейлетонами.
«Хроніки Нарнії» попервах не здобули визнання критиків та інших письменників, серед них і славетного Дж. Р. Р. Толкіна; однак швидко стали популярні у читачів і гарно продавалися. Загалом розійшлося понад 120 млн. примірників «Нарнії», перекладеної більше ніж 40 мовами.
Великий вплив на творчість Льюїса справила християнська література. Його перший твір «Повернення паломника» стосується роздумів на тему віри, а наступні публікації утвердили його образ не тільки як автора релігійних книжок, а й творця академічних досліджень і популярних повістей. До найбільш відомих належить «Алегорія любові», яка й понині вважається на найкраще дослідження любові у літературі від Середньовіччя до Шекспірівських часів.
Льюїс народився 29 листопада 1898 року в Белфасті. У 19‑річному віці брав участь у Першій світовій війні, у Франції. Повернувшись з війни, вступив до Окфордського університету. 1922 року здобув ступінь бакалавра літератури. Ще за рік став найкращим студентом Англії, дістав численні державні нагороди.
Був викладачем в Оксфордському університеті, а потім професором літератури Середньовіччя й Ренесансу в університеті Кембріджа. Помер в Оксфорді 22 листопада 1963 року.
Навернення Льюїса — тема велика; найпростіше згадати, що з війни (Першої світової), на якій він втратив близького друга, юний Клайв Стейплз повернувся, маючи переконання, що сотворений світ є диявольським. Війна багатьох приводить до роздумів про життя, смерть і Бога; але не всі спроможні за очевидною тяжкістю буття розпізнати неочевидну присутність Творця. Виправити розуміння світу йому допоміг професор Толкін, а також захоплення творчістю Фрейзера і Честертона. Коли починаєш бачити історію крізь призму втілення і жертви Спасителя, все стає правильним, бо стає на свої місця. Льюїс, який уже був освіченим, мав великий багаж знань і відчуття мови, брав участь у гуртку «Інклінгів», де тривали довгі літературні та філософські розмови, — ще, власне кажучи, й молитися не починав. «Те, чого я так боявся, спіткало мене зрештою, — написав він потім у спогадах. — Навесні 1929 року я здався і визнав, що Бог є Богом. Я впав навколішки і молився тієї ночі, немов найбільший грішник в усій Англії».
Навернувшись, викладач і письменник Льюїс розпізнав своє покликання: «Вважаю, що найкращою, а може, і єдиною послуга, яку я можу зробити своїм невіруючим ближнім, є пояснення і захист віри, які визнавали майже всі християни майже всіх часів». Льюїс залишився англіканцем, хоч і перебував під сильним впливом могутніх католицьких особистостей свого часу. Він вважав, що дискусії на тему відмінностей між християнськими конфесіями заохочують тільки тих, хто перебуває взагалі поза будь-якою християнською спільнотою, тому сам зосередився на шуканні того, що в усіх гілках є спільного. Так, його «Листи старого диявола до молодого» (український переклад — «Листи Крутеня») то не тільки чудовий літературний твір, а ще й виклад історії спасіння та духовної боротьби, а книжка «Просто християнство» — прекрасний катехитичний посібник для початківця у вірі.
Певні англіканські відлуння у його творчості помітні (наприклад, той розділ з «Останньої битви», де на осла надягають лев’ячу шкуру, видаючи його за Аслана, є неприязною алюзією до служіння Папи Римського щодо самого Христа). Але загалом цикл казкових повістей про вигадану країну Нарнію базований на поясненні християнського розуміння світу алегоричною мовою. В повістях про Нарнію безпосередньо вживається слово « магія», за що, певно, сьогоднішні ревнителі духовної чистоти підняли би хвилю протесту проти читання дітьми творів такого письменника. Однак при цьому в Нарнії немає нічого насправді магічного в окультному сенсі, чим сповнена сучасна література фентезі; а описані там обряди мають виразне посилання на християнські таїнства. Це «магія» у розумінні «чуда»: ми й справді часто не усвідомлюємо, що у випадку Таїнств маємо справу з чудом на рівні казки. Бог робить хліб і вино своїми Тілом і Кров’ю, Бог відпускає гріхи і кари — робить минуле неіснуючим, Бог об’єднує людей спільним духом, і все це на наших очах і нерідко на відстані простягненої руки.
Інколи не завадить алегорія, образ, натяк або й просто казка, аби оцінити ту прекрасну дійсність, у якій живе віруюча людина.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
