Протягом століть західна міфологія зображувала драконів як убивць, жадібних збирачів скарбів, руйнівників сіл і супротивників доброчесних героїв. Вони були подібні до Смауга з роману Толкіна «Гобіт».
Дракони були лише одним із численних символів хаосу та руйнування. Однак сучасні фільми і література дедалі частіше обертають зло на добро і навпаки. Вони описують зло таким, що заслуговує на співчуття, якому притаманні героїчні або доброчесні риси. Добро натомість постає як ригідне, деспотичне і лиходійське, а традиційні цінності і моральний абсолютизм — як тиранія.
Ця тенденція відображає релятивізм, що охопив західну культуру. Він розмиває абсолютні поняття добра і зла, перетворюючи їх на суб’єктивні категорії.
Боротьба проти «репресивного» добра
Деякі наративи прославляють зло як «визволителя», що повстає проти задушливого, авторитарного добра. Вони зображують мораль як суб’єктивну річ, а зло — як аутсайдера, який кидає виклик божественній або суспільній тиранії.
Вірш Джона Мілтона «Втрачений рай», написаний між 1658 і 1663 роками, заклав підвалини цього наративу. Мілтон переповідає небесну битву, описуючи сатану як харизматичного антигероя, а Бога — як всемогутнього правителя-абсолютиста. Сатана повстає проти тиранії, прагнучи свободи. Його відомі слова «Краще царювати в пеклі, ніж служити на небесах» зображує його падіння як шляхетну автономну поставу проти гнітючої Божої ієрархії.
Цей вірш олюднює сатану, показує його героїчним, непохитним і зухвалим. Ця інверсія перетворює сатану на символ індивідуалізму, що бореться з конформізмом. Вона ставить під сумнів релігійні уявлення про гріх, переосмислюючи бунт як доброчесний прогрес.
«Їх просто неправильно зрозуміли»
Поширений спосіб переосмислення зла як добра полягає у зображенні лиходіїв як тих, кого просто «не зрозуміли». Такий підхід олюднює злих монстрів або лиходіїв, заохочуючи глядачів їм співпереживати.
У мультфільмі «Як приборкати дракона» поселення вікінгів боїться драконів, що постійно нападають на їхні помешкання і худобу. Однак син вождя вікінгів заводить дружбу з пораненим драконом і дізнається, що дракони — не злі від природи. Вони, радше, розумні і добрі, а набіги здійснюють лише тому, що великий дракон-домінант змушує їх це робити.
Коли син вождя приручує цього пораненого дракона, він змінює переконання свого суспільства. З часом дракони стають союзниками людей і разом дають відсіч лихому вождеві драконів.
Ця історія перевертає історичний міф про драконів. Селяни — вузьколобі фанатики, які вважають драконів злими, хоча насправді вони добрі й лагідні.
Хоча це образна розповідь, вона, однак, переосмислює зло як хибне припущення, що є наслідком непорозуміння та відсутності емпатії. Вона пропагує релятивізм, прирівнюючи протистояння загрозам до нетерпимості та потенційно підриваючи здатність до розпізнання реальних життєвих небезпек.
Загнане у темряву добро
Інша інверсія зображує зло не як природну схильність, а як «зіпсоване» добро. Колись добрі лиходії переходять на темний бік через зраду чи несправедливість, що робить їх ближчими до звичайних людей.
Один із прикладів — фільм «Малефісента». У класичному мультфільмі «Спляча красуня» 1959 року Малефісента — це лиха фея, яка від злості проклинає принцесу Аврору.
У фільмі «Малефісента» вона постає як початково доброзичлива захисниця з чистим серцем. Але її зраджує коханий, підрізаючи крила її амбіціям, і вона прагне помсти у відповідь.
Малефісента зла лише тому, що стала жертвою людської жадібності й насильства, що перетворює її на занепалу героїню, а не на злого монстра. Натомість «добрий» король і його двір провокують її падіння, що ставить моральний сценарій сторч головою.
Токсичні чоловіки і задушливі шлюби
Сучасні вигадані історії впроваджують новий спосіб мислення. Сучасна індустрія розваг не просто перевертає поняття зла, вона атакують традиційні цінності. Своєю чергою, сучасні медіа часто зображують традиційно добрі риси та інституції як токсичні і гнітючі.
Найбільше атак зазнають чоловіки. Сучасні письменники часто зображують їх як незграбних, безпорадних блазнів або пасивних слабаків. Водночас вони звинувачують сильних, розумних, ввічливих чоловіків у «токсичній маскулінності». Жінки ж зазвичай надзвичайно розумні, безстрашні і здатні здолати будь-якого чоловіка у рукопашному бою.
Шлюб рідко показують як благо. Більшість персонажів, якщо й були одружені, то тепер розлучені. Якщо шлюб є частиною сюжету, він спотворюється, перетворюється на отруйний патріархат, який нав’язує жорсткі норми. Для жінок шлюб — це жертва, обмеження і придушення незалежності, а для чоловіків — вигода, яку вони отримують з пригноблення жінок.
Феміністичні наративи також просувають ідею про те, що жінки повинні поводитися як бридкі, вульгарні, розпусні чоловіки — і для них це добре.
Реальність доводить протилежне
Вигадані історії, що міняють місцями добро і зло, у поєднанні з нападками на традиційні цінності, підривають фундаментальні католицькі моральні принципи, такі як Десять Заповідей. Але, незважаючи на ці наративи, більшість людей все ще розрізняє добро і зло.
Десять Заповідей не пригнічують людей, а ведуть їх до добробуту. Вони пропонують практичні вказівки, щоб уникнути непотрібного болю. Наприклад, заповідь проти перелюбу захищає шлюби. Цнотливість запобігає емоційному спустошенню від зради, яка руйнує сім’ї. Заборона красти і неправдиво свідчити сприяє суспільній довірі. Божі Заповіді дарують свободу, а не репресують.
Незалежно від картинок у медіа, життя свідчить на користь шлюбу. Історично цей інститут стабілізує як чоловіків, так і жінок. Він об’єднує пари зі спільними духовними та фізичними цілями задля спільного блага.
Шлюби з взаємними обов’язками мають позитивний вплив на життя чоловіків і жінок. Навіть світські дослідження показують, що одружені люди живуть довше, здоровіше та щасливіше, ніж самотні. Сильні чоловіки у шлюбах забезпечують стабільність, а не токсичність.
Демонстрація цих істин — один із найкращих способів боротьби з релятивізмом. Дії підтверджують реальність більше, ніж слова та вигадані історії.
Сильні, ввічливі чоловіки доводять цінність мужності, демонструючи повагу і відповідальність, а не токсичну поведінку. Подружжя у тривалих союзах є свідками для інших, хто, можливо, ще не одружений, або переживає труднощі у власному шлюбі. І ніхто не може заперечувати силу впевненої у собі і при цьому жіночної жінки.
Люди, які живуть, приймаючи природні та доброчесні мужність і жіночність, своїм прикладом захищають шлюб і збагачують суспільство. Таким чином, справжність і моральна ясність перемагають брехню, незалежно від того, наскільки вправно її просувають.
Правда виживе
Зло залишається злом, незважаючи на будь-які спроби відшліфованих світських піар-кампаній його замаскувати. Вміла брехня не змінює реальність. Правда переживає всі поверхневі наративи.
Можливо, через 50 років фільми знову показуватимуть драконів як злих монстрів, що несуть хаос і руйнування. Цілком можливо, що нове покоління вважатиме саме такі історії цікавими і новаторськими, відкидаючи сценарії драконів-«хороших хлопців».
Переклад CREDO за: Genesius, Catholic Stand
фінансово.
Щиро дякуємо!
