Отцю Єжи Томзінському, найстарішому ченцю-пауліну і єдиному живому в Польщі учасникові ІІ Ватиканського Собору, виповнилося 95 років.
З цієї нагоди у каплиці Матері Божої на Ясній Горі учора, 4 грудня 2013 р., відправлено подячну Святу Месу. Після Євхаристії відбулася принагідна зустріч у відділенні Католицького товариства «Civitas Christiana» у Ченстохові.
Ювіляр — «жива легенда» Ясної гори і видатний поляк, для якого служіння Богу, Вітчизні, чернечій родині та вірним було і є життєвим покликанням. Двічі він обіймав посаду Генерального настоятеля Ордену Святого Павла, Першого Пустельника, і тричі був настоятелем монастиря на Ясній Горі.
У Папському Григоріанському університеті в Римі о. Томзінський захистив докторську працю з канонічного права. Він також здобув визнання кардинала Стефана Вишинського, який ставився до о. Єжи з винятковою доброзичливістю та довірою.
Працюючи у колі польської діаспори в Римі, а потім як Генерал ордену паулінів (до 1975 р.), о. Томзінський ширив культ Матері Божої Ясногурської, тим самим поширюючи у світі знання про Польщу, Ясну Гору та Ченстохову.
Остання сесія ІІ Ватиканського Собору припала на час завершальних приготувань до святкування Тисячоліття Хрещення Польщі. Отець Томзінський тоді брав участь у розмовах єпископів щодо того, як ушанувати цю видатну річницю. Ієрархи вирішили, щоби всім соборним отцям подарувати образ Матері Божої Ченстоховської з листом-запрошенням до Польщі. Образ було підготовлено в одній із венеціанських фірм, на підставі кліше, яке о. Єжи мав при собі.
4 грудня 1965 р. образи було привезено до Ватикану кількома автомобілями. За спогадами самого ченця, тільки один з учасників Собору не прийняв цього подарунка: архиєпископ Марсель Лефевр, який пізніше заснував рух традиціоналістів — Братство св. Пія Х.
З останньою сесією Собору для о. Томзінського пов’язане й одне виняткове переживання. Він тоді вже був (від 1963 року) Генералом паулінів. Під час засідань Собору Генерали тільки трьох чернечих родин (єзуїтів, домініканців і францисканців) сиділа у Ватиканській базиліці на почесних місцях. Інші настоятелі орденів та згромаджень мали свої місця позаду, за єпископами.
— Однак коли я приїхав до Рима, мені сказали, що Генерал францисканців помер, і я сів на його місце. Бачив усе як на долоні, був дуже близько трону св. Петра, — згадує він.
Ще більшою честю став для нього день 17 листопада, коли о. Єжи почув, що має головувати на одній зі співаних Святих Мес, латинською мовою, для всіх Отців Собору. Щодня ту Месу очолював хтось із соборних отців, різні священики. Отець Томзінський був одним із трьох поляків (окрім архиєпископів Антонія Бараняка і Кароля Войтили), кому надали таку честь.
— Почувши оголошенняя, що на Святій Месі передслужитиме о. Єжи Томзінський із Польщі, я був дуже здивований. Доти цю Службу очолювали примаси, патріархи, кардинали, а тепер ось раптом я чую своє прізвище! Однак я знав, що ця честь була мені надана з огляду на ранг Ясної Гори, — каже о. Єжи. Це було, як він підкреслює, незабутнє переживання.
У переддень 1965 року на Ясній Горі мали приймати як гостя видатну особистість — Павла VI, який побажав приїхати до Польщі, аби біля стіп Матері Божої Ченстоховської виголосити щорічну промову. Однак, як відомо, польські комуністичні власті не впустили Папу в країну.
Двадцятьма роками пізніше про Ченстохову знову багато заговорили. Отець Томзінський відіграв особливу роль у підготовці та проведенні VI Всесвітнього дня молоді.
Однією з його історичних ініціатив є т.зв. Апель Ясногурський. То саме він 60 років тому, 8 грудня 1953 року, розпочав національну молитву про звільнення Примаса Стефана Вишинського та в намірі Батьківщини. Йому поляки також завдячують перегринацією (урочистим паломництвом) копії чудотворного образу Матері Божої.
Отець Єжи Томзінський народився 24 листопада 1918 р. у Пшистайні поблизу Ченстохови. До Ордену Святого Павла, Першого Пустельника вступив 1935 року. Священицьке рукоположення отримав на Ясній Горі 16 квітня 1944 р. Вже як молодий священик, прославився своїми проповідями та добрими сповідями, був активно залучений у душпастирську та суспільну працю. В період сталінського правління в СРСР, яке мало безпосередній вплив на Польщу, о. Єжи як настоятель і хранитель санктуарію в Лєсній Подляській створив молодіжні релігійні гуртки, за що комуністична влада примусила його виїхати з підляського санктуарію.
Вже як настоятель на Ясній Горі (1952–1957 і 1957–1960) о. Томзінський ініціював і провадив реставраційні роботи, метою яких було зберегти спадщину національного санктуарію. Завдяки ювілеям 300-річчя оборони монастиря від шведів та 300-річчя обітів короля Яна Казимира настоятель зміцнив інтеграційну роль Ясної Гори для всього польського народу. Завдяки запрошенням, які він сказав розіслати, Ясношурські шлюби польського народу 1956 року об’єднати понад мільйон вірних, а його рішення приготувати копію образу Матері Божої Ченстоховської, т.зв. Образу Відвідин, зробило можливим паломництво Чорної Мадонни всією Польщею.
Сам себе ювіляр називає «людиною Ясної Гори».
— Скільки ж то мільйонів людей тут пройшло, скільки подій відбулося. З плином років я щоразу ясніше бачу, якими великим Божим даром є час, що нам даний, — визнає о. Томзінський, додаючи: — Все моє життя пов’язане з цим місцем, я його люблю і хочу вірно служити Марії Ясногурській.
Отець Томзінський підкреслює, що всім, що він має у житті й ким є він сам, він завдячує Ордену.
— Я свідок і приклад того, що в ордені можна жити, і живеться прекрасно, всупереч стільком недоброзичливим поглядам. То Орден мене виховав, сформував, висилав до різної роботи й підтримував у хвилини слабкості, — сказав найстарший паулінський чернець.
Шановний ювіляр має на своєму рахунку чималий видавничий доробок, зокрема як хронікер Ясногурського санктуарію та редактор католицького тижневика «Niedziela». Упродовж тривалого часу він був кореспондентом з Ясної Гори, готуючи матеріали для Ватиканського Радіо та бюлетеню прес-бюро секретаріату польського єпископату.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
