Ввечері 23 січня 2014 р. у столиці на Софійській площі зібрались близько 100 осіб, які хотіли особливо вшанувати пам’ять п’ятьох загиблих під час подій на Майдані. Навіть по завершенню панахиди та молитов люди довго не могли розійтись.
Акцію пам’яті всіх жертв протесту організовувала студентка Києво-Могилянської академії. Виникло це стихійно, у соціальних мережах, посеред робочого дня, і за будь-яких інших умов мало б найменші шанси на те, що хтось узагалі прийде. Мороз стояв -15, на вулиці Грушевського тривало перемир’я, а люди сходилися на Софійську площу зі свічками в руках.
Спершу здалось, що їх зовсім мало. Та вже за 10 хвилин після оголошеного початку почали підходити по двоє, по троє. А потім люди все йшли та йшли, вже утворилось чимале коло, і багато хто навіть не міг роздивитись вогняний хрест на бруківці.
Панахиду відправили отці-василіяни з храму Василя Великого.
«Ми згадуємо людей, які пролляли свою кров фактично в переддень Дня соборності України. Вони були різних національностей, але показали саме той дух соборності, а тому їхня свідомість та їхнє життя є для цього посвяченими. Мені пригадуються слова митрополита Шептицького: ’Кров мучеників є джерелом свободи Церкви’. Їхня кров є джерелом свободи нашого українського громадянського суспільства», — проголосив отець Полікарп.
Лунали слова священиків, а люди не стримували сліз. Не було голосіння, вигуків, нервів. Всі просто мовчки згадували їх та обіцяли собі не зрадити загиблих і перемогти. Панахида завершилась, а люди стояли. Тоді священики тричі прочитали «Отче наш», після чого усі разом заспівали гімн, завершивши гучним славленням, яке було чути на кілька сусідніх кварталів.
У короткому проміжку між молитвами священики запропонували тим, хто міг знати загиблого Сергія Нігояна, сказати про нього кілька слів. Тоді з натовпу сором’язливо вийшла дівчина, а потім голосом, що тремтів від напруження та сліз, розказала, що знала його лише місяць, однак цього було достатньо, аби розпізнати чисту й чесну людину.
Кожен покидав акцію з чіткими переконаннями, обіцяючи донести пам’ять про цих героїв до своїх нащадків та не дати історії стерти їхні імена.
За матеріалами: РІСУ
фінансово.
Щиро дякуємо!
