Ґендер — глибока неправда однієї теорії

Що означає поняття ґендер?

Поняття ґендер походить від латинського слова genus – поняття, яке використовується перш за все для позначення граматичного роду. Якщо поняття сексуальності має на увазі біологічну, дану природою стать, то поняття ґендер має позначати т. зв. соціальну стать. А вона, як стверджують, незалежна від біологічної статі та означає, що кожна людина може вільно обирати свою стать і свою сексуальну орієнтацію: чи вона хоче бути чоловіком, а чи жінкою, чи вона хоче жити як гетеросексуал, гомосексуаліст, бісексуал чи транссексуал.

Яка мета ідеології ґендеризму?

Метою ґендеризму є те, щоб всяка «сексуальна ідентичність» визнавалася, як рівноцінна. В цьому розумінні відбувається конкретне суспільне просування цієї ідеології, серед іншого, через уявне право одностатевих пар одружуватись та усиновлювати дітей, або через (гомо-)сексуалізацію дітей у дитсадках і школах.

Як слід оцінювати ґендеризм?

На перший погляд здається, що в ґендеризмі йдеться про зрівняння прав статей на всіх суспільних рівнях. Приниження жінки, наприклад, яке все ще панує в деяких суспільствах і культурах, засуджується справедливо. Воно не відповідає рівності чоловіка та жінки, яка закладена в задумі творіння і розвивається в спасінні. Щодо цього ґендеризм має в собі щось заманливе. Однак в дійсності в цій ідеології йдеться про наступ на шлюб та сім’ю як опорні структури нашого суспільства. Нерівність обох статей не можна ліквідувати шляхом заперечення статевої полярності. Тому Церква відкидає ідеологію ґендеризму. До того ж назву ще такі пункти:

Ґендеризм заперечує задум творіння

Сотворення людини як чоловіка та жінки є волею Творця. Цим людина не може і не має права розпоряджатися. Історія створення світу стверджує, що Бог створив людину в її біполярності: «як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1, 27). Ця історія закінчується констатацією, що все було вельми добре, все творіння і також, отже, створення людини як чоловіка та жінки (див. Бут. 1,31).

Ґендеризм заперечує норму природи

Людина існує, згідно з домобудівництвом творіння, як чоловік та жінка. Природничо-наукові знання говорять нам: кожна з клітин організму людини є або чоловічою, або жіночою. Це – чітка норма її існування. Різне культурне, штучне формування людини як чоловіка чи жінки не усуває цю полярність.

Ґендеризм – науково необґрунтований

Хоча ґендеризм видає з себе чимсь науковим, його основи виявляються необґрунтованими наукою. Багато визнаних дослідників заперечують результати «ґендерних досліджень». Те, що існують фізичні та психічні розлади статевої ідентичності, не усуває принципову відмінність чоловіка та жінки.

Ґендеризм руйнує шлюб та сім’ю

На це було вже вказано. Шлюб ґрунтується на взаємному доповненні чоловіка та жінки. Шлюб та сім’я є основною одиницею суспільства (пор. з Загальною декларацією прав людини від 1948 р.). Вони є передумовою для збереження суспільства та його культурного розвитку. Вони передбачають обов’язкову і тривалу єдність чоловіка та жінки. Натомість ґендеризм розглядає будь-яку сексуальну практику (гомосексуальну, бісексуальну, транссексуальну) як рівноцінну з гетеросексуалізмом. Всі способи життя мають бути наділені правом на «шлюб», а разом з тим і на штучні методи репродукції та на всиновлення дітей. У людини таким чином відбирають спосіб моральної орієнтації для правильного використання своєї свободи, яка робить її здатною до батьківства, до завдання матері чи батька.

Ґендеризм шкодить жінці

Як вже було зазначено, зневажання жінки не можна подолати шляхом розмивання природних відмінностей між чоловіком і жінкою, як і шляхом домагання жінки рівності з чоловіком. Суспільство особливо має поважати жінку в її життєзберігаючому завданні материнства. Її продуктивність не може вимірюватись лише за її професійним напрацюванням. Радше навпаки – її треба визнавати за її стан материнства, наприклад, в податковому та пенсійному праві.

Ґендеризм шкодить чоловікові

В боротьбі за владу проти чоловіка феміністичний ґендеризм таврує чоловіка як «злочинця», а жінку проголошує «жертвою». Цей стереотипний дуалізм не відповідає дійсності та завдає шкоди ідентичності чоловіка, а також його самосприйняттю і сприйнятю з боку соціального оточення.

Ґендеризм шкодить дитині

Дитина повинна мати змогу розвиватися у стійкому шлюбі своїх (біологічних) батьків. Руйнування шлюбу та сім’ї шляхом ґендеризму все частіше призводить до психічних розладів у дітей та підлітків. Створюються державні структури-замінники, які, однак, ніколи не зможуть дати дітям і підліткам таку саму любов і відчуття захищеності, як це є у сім’ї. Передача дітей одностатевим парам відбирає в них основу здорового психічного розвитку. Аморальна сексуальна просвіта руйнує в підростаючому поколінню будь-яку чуйність.

Ґендеризм набуває тоталітарних рис

З великою стурбованістю Церква бачить, що в публічних дискусіях і в ЗМІ все більше й більше толеруються виключно аргументи ґендеризму. Хто думає по-іншому, того відмежовують від суспільства і погрожують юридичними санкціями. В такий спосіб все більше обмежуються основні права людини стосовно релігії та свободи слова.

Ґендеризм затьмарює божий сенс любові між чоловіком та жінкою

Ставлення Бога до людини, Ісуса Христа до Церкви описується у Святому Письмі мовою подружньої любові. Бог любить свій народ, як наречений свою наречену. Ісус Христос відданий своїй нареченій, Церкві, у вірній любові аж до смерті на хресті. Наречена, повна туги, очікує свого нареченого. В живому зв’язку з Христом і Церквою можуть бути подолані суперництво, ворожість і насильство, які обтяжують і спотворюють відносини чоловіка та жінки. Така позиція віри затьмарюється ґендеризмом.

 Резюме

Папа Бенедикт XVI у своїй промові перед колегією кардиналів та курією 21 грудня 2012 р. на тему ґендеризму сказав: «Глибока неправда цієї теорії та прихованої у ній антропологічної революції є очевидною… Де свобода діяння стає свободою творення себе самого, там неминуче заперечується сам Творець, а разом з цим, врешті-решт, і людина позбавляється гідності як Боже творіння, як образ Божий в справжньому сенсі свого буття. В боротьбі за сім’ю йдеться про саму людину. І стає очевидним, що там, де заперечують Бога, зникає також гідність людини. А хто захищає Бога, той захищає людину».

Я заохочую всіх вірних використовувати свої суспільні та політичні права і обов’язки для того, щоб закладена в задумі творіння та спасіння гідність людини й надалі та широко виражалась також в правопорядку нашого суспільства.

†Вітус Гвондер, єпископ міста Кур (Швейцарія)

Переклад з німецької Володимира Мельника, CREDO / sonntagszeitung.ch