Терміново потрібні хрещені

Трохи лякає вибирання хрещених із приятельського кола, або, що гірше, з грона «корисних людей».

Сьогодні проблема знайти доброго хрещеного. Люди бідні, отож і не хочуть «подавати», і не мають за що, — почула я недавно. Ось тобі й на! Тобто сучасний «добрий хрещений» — це щедрий товстосум. Його вибирають зі списку «грошовитих». Підтверджує це мій знайомий священик: щоразу частіше хрещеними стають люди невіруючі або зовсім непрактикуючі, ба навіть ті, хто відкидає вчення Церкви. Зате вони — «хтось», бо хрещений має бути «кимсь». Тобто найкраще — головою чогось, ну або тим дядьком з Америки, про якого приказка. І хоча такий хрещений потім не знає, як у храмі поводитися, коли стати навколішки і що відповідати на Святій Месі, то… ну не чіплятися ж до дрібниць!

Чи хтось ще ставиться всерйоз до обов’язків хрещеного, тобто до допомоги біологічним батькам у вихованні дитини у вірі? Це сива давнина і майже забобон. А друга сторона «хрещеної медалі» така, що в деяких родинах просто важко вибрати хрещеного. Бо віруючих і практикуючих — кіт наплакав. А оскільки ще досить поширеним є звичай, що хрещені мають походити зі своєї родини, то їх шукають «по лінії найменшого спротиву». От, аби лиш хрещений був миропомазаний. Зрештою, після хрещення він і так побачить свого похресника допіру на Першому Причасті. А потім на весіллі. Отож не мусить напружуватися. Аби тільки від однієї урочистості до іншої зібрався на подарунок. Чи ж насправді варто при вибору хрещеного для дитини керуватися принципами «родина» або «каса»? Вочевидь виходячи з того, що ми серйозно ставимося до власної дитини та її віри.

Повністю згідне зі здоровим глуздом, і набагато чесніше, попросити про допомогу з вихованням у вірі (!) людину, яка не має з нами кровного зв’язку, має скромні статки, але живе Євангелієм, — аніж близького і багатого кузена, який, власне, Церкву обходить десятою дорогою… Нашому Яцекові, п’ятій дитині, пощастило. Коли настав момент вибору хрещених, у нас проблеми не було. Ми вибирали зі списків «близьких» (не обов’язково йдеться про родинні зв’язки) і «віруючих». Вибрали людей добрих і чесних, які, на щастя, погодилися допомагати нам у вихованні малого. А навіть якщо не зможуть навідувати нас часто, то одне є певне: найважливіших подарунків — тобто доброї пам’яті й молитви — похресникові не жалітимуть.

Агата Пусьціковска, Gość Niedzielny