Папа Франциск, відправляючи у базиліці св. Петра Євхаристію разом із новими членами Колегії кардиналів, звернувся у проповіді з закликом уникати придворних навичок і поведінки, а також турбуватися про «найменшого з братів».
Ось повний текст папської проповіді:
«Нехай Твоя допомога, милосердний Отче, завжди робить нас чутливими до голосу Святого Духа» (Колекта).
Ця молитва, сказана на початку св. Меси, закликає нас до основоположного: до слухання Святого Духа, який животворить Церкву і надихає її. Святий Дух своєю творчою та відновлювальною міццю, завжди підтримує надії Божого люду, що мандрує крізь історію, і невпинно підтримує, як Утішитель, свідчення християн. У цю мить, разом із новими кардиналами, ми хочемо почути голос Духа, який промовляє через почуті читання.
У першому читанні ми почули заклик Господа до свого народу: «Будьте святі, бо Я святий, Господь, Бог ваш!» (Лев 19, 2). Відлуння цих слів ми знаходимо у Євангелії, коли Ісус каже: «Будьте й ви досконалі, як досконалий Отець ваш небесний» (Мт 5, 48). Ці слова є викликом для нас усіх, учнів Господа Христа. Сьогодні вони скеровані особливо до мене і вас, люби брати у кардинальстві, зокрема до тих, хто учора став частиною Колегії кардиналів. Наслідування святості й досконалості Бога може виглядати недосяжною метою. Однак перше читання і Євангеліє наводять конкретні приклади, аби діяння Бога стали принципом нашої діяльності. Однак пам’ятаймо, що без Духа Святого наші зусилля були би намарні! Християнська святість є не нашою справою насамперед, а плодом послуху — бажаного і вдосконалюваного — Духові Бога Трисвятого.
Книга Левіт каже: «Не будеш ненавидіти брата твого в твоїм серці; докориш щиро ближньому твоєму, щоб не взяти на себе його гріха. Не будеш мститися і не будеш злопам’ятним… любитимеш ближнього свого, як самого себе» (Лев 19, 17-18). Такі життєві позиції зроджуються зі святості Бога. Але ми, так само як інші, самолюбні й гордовиті… але добро і краса Бога нас приваблює, а Дух Святий може нас очистити, може нас перемінити, може нас формувати з дня на день.
У Євангелії також і сам Ісус говорить нам про святість і пояснює свій новий закон. Він робить це, використовуючи певні протиставлення між недосконалою несправедливістю вчених у Писанні та фарисеїв і вищою справедливістю Царства Божого. Перша антитеза сьогоднішнього уривка стосується помсти: «Ви чули, що було сказано: око за око, зуб за зуб. А Я кажу вам… хто вдарить тебе у право щоку, оберни до нього й другу» (Мт 5, 38-39). Ми не тільки не можемо віддати іншому злом за зло, яке він нам учинив; ми маємо старатися великодушно робити добро».
Друге протиставлення стосується ворогів: «Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. А Я кажу вам: любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас» (вв.43-44). Від тих, хто хоче піти слідом за Ним, Ісус вимагає, щоб вони любили тих, які не це не заслуговують, без взаємності, аби доповнити брак любові, що існує в їхніх серцях, у міжлюдських стосунках, у родинах, у спільнотах, у світі. Ісус прийшов не для того, аби нас навчити добрих манер, салонних манер! Для цього не було потреби, аби Він помирав на хресті. Христос прийшов, аби нас спасти, аби показати нам шлях, єдину дорогу виходу із сипучих пісків гріха, а шляхом цим є милосердя. Бути святими — то не вигода, а те, що обов’язкове для спасіння світу.
Любі брати-кардинали, Господь Ісус і Матір Церква вимагають від нас, аби ми з великою ревністю і запалом свідчили цю життєву позицію святості. Саме у цьому «додатку» безкорисливої жертовності полягає святість кардинала. Отже, любімо тих, хто налаштований до нас вороже, благословляймо тих, хто нас обмовляє, вітаймо з усмішкою тих, які, можливо, на це не заслуговують, не прагнімо того, щоби нав’язувати свою волю, але протиставмо визивності — лагідність, забудьмо про пережиті приниження. Дозвольмо, аби нас завжди провадив Дух Христа, який жертвував себе на хресті, аби ми могли бути «каналами», якими спливає Його любов. Це належна позиція, поведінка кардинала. Кардинал стаж членом Римської Церкви, а не якогось двору. Уникаймо всі, і допомагаймо один одному, уникати навичок і поведінки придворних: інтриг, пліток, пов’язаностей, протекцій, фаворизування. Нехай наша мова буде мовою Євангелія: так — так, ні — ні. Наш підхід нехай буде підходом Блаженств, а наш шлях — шляхом до святості.
Святий Дух говорить до нас також словами св. Павла: «Ви — храм Божий… храм Божий святий, а ним є ви» (1 Кор 3, 16-17). У цьому храмі, яким ми є, правиться екзистенційна літургія: літургія доброти, прощення, служіння, одним словом — літургія любові. Цей наш храм профанується, якщо ми занедбуємо обов’язки щодо ближніх. Коли у нашому серці є місце для найменшого з братів, то сам Бог перебуває в цьому місці. Коли цього брата покинути, то сам Бог залишиться не прийнятим. Серце, збіднене без любові, подібне до спрофанованого храму, воно викрадене в Бога і призначене для інших цілей.
Любі брати-кардинали, триваймо з’єднаними між собою у Христі! Прошу вас, щоб ви були близько зі мною через молитві, порадах, співпраці. А ви всі, єпископи, священики, диякони, богопосвячені особи і миряни, єднайтеся у прикликанні Святого Духа, аби Колегія кардиналів була щораз ревніша в душпастирській любові, повніша святістю, аби служити Євангелію і підтримувати Церкву, щоб вона сяяла у світі любов’ю Христа.
Нагадаємо, цієї суботи, 19 лютого, Папа включив до грона кардиналів 19 пурпуроносців із 12 країн.
Під час молитви «Ангел Господній» Папа знову повернувся до теми єдності і консисторію. Заклик про єдність він цього разу поширив із групи кардиналів на цілий світ. «Із приналежності до Христа випливає, що у християнських спільнотах — дієцезіях, парафіях, товариствах і рухах — відмінності не можуть заперечувати факту, що ми всі, завдяки хрещенню, маємо ту саму гідність: ми всі в Ісусі Христі є дітьми Божими», — нагадав Папа з Південної Америки. А до зібраних на площі св. Петра він ще раз звернувся, аби підтримувати молитвою пастирів. «Усі разом, єпископи, пресвітери, богопосвячені й вірні миряни, ми маємо давати світові свідчення Церкви, вірної Христові, оживленої прагненням служити братам і готової вийти з пророчою відвагою перед очікування і духовні вимоги людей наших часів», — сказав Папа Римський.
За матеріалами: Gość Niedzielny, papiez.wiara.pl